Глава 26

Діана першою увійшла до своєї квартири й полегшено зітхнула, згадавши, що прибирала минулого дня. Зазвичай вона безладно кидала речі на крісло, а суботи присвячувала прибиранню та пранню. Сьогодні її маленька квартирка виявилася напрочуд охайною і підготовленою до несподіваних гостей.

Паша пройшов в кімнату за Діаною. Вона попросила його почекати на дивані.

— Ти збираєшся постелити мені тут? — усміхнувшись, підняв брову Павло, вказуючи на єдиний диван у кімнаті. — А де спатимеш ти?

— Звернуся калачиком на кріслі, — Діана показала язика. Настрій в неї був ігривий.

— Не вигадуй. Тут місця вистачить обом, — він погладив м’яку обивку поруч із собою, — обіцяю не розпускати руки.

— Пфф, — фиркнула Діана, не знаючи, як краще відповісти. — Хто перший в душ?

— Іди ти. Буду вже джентельменом до кінця.

Павло взяв з тумбочки пульт від телевізора і зручніше вмостився на вишитих подушках, які минулого Різдва подарувала Діані мама.

Діана зачинила двері ванної, гадаючи, чи вдасться їм поспати сьогодні вночі. Він був до біса привабливий у чорному гольфі, що обтягував накачані груди. Діана пригадала твердий прес і як приємно торкатися його руками. Це була її слабкість. Важко було встояти перед спокусою. 

У ванній Діані знадобилося трохи більше часу, ніж очікувалося. Вона вимила та ретельно висушила волосся, надавши йому трохи додаткового об’єму біля коріння. Нанесла на шкіру ароматне масло. Рука зависла біля блиску для губ, але вчасно зупинилася, усвідомивши, що не треба йому знати, скільки зусиль вона приклала, щоб здаватися йому привабливішою.

Вийшовши з ванни, Діана зупинилася в дверях, чекаючи, поки Паша помітить її. Він поклав голову на руку і дивився футбольний матч. Діана підійшла ближче і торкнулася його плеча. Він не ворухнувся.

— Пашо, — пошепки покликала, у відповідь почула мирне сопіння. Чоловік міцно спав.

Діана беззвучно засміялася. Це ж треба! Вона провела майже годину у ванній, готуючись до романтичного вечора, а він спить, як дитя, відсунувшись на край дивана. З великою обережністю, щоб не потурбувати Пашу, вона вмостилася з іншого боку, накривши його ковдрою. У ній не було й сліду роздратування; нехай відпочиває. Це було чудове відчуття — просто бути тут, розділяючи спокійний сон із ним. Це означало набагато більше, ніж бути для нього тепли зручним тілом, вона була кимось більшим, кимось, з ким йому не лише подобалося кохатися, а і було комфортно відпочивати.

***

Перш ніж Діана встигла розплющити очі, відчула, як Пашини пальці м’яко проводять по її руці. Стримуючи посмішку, вона поводилася так, наче все ще спала. Кінчики його пальців продовжували свою подорож, торкнулися плеча, зупинилися біля ключиці, а потім торкнувшись шиї.

— Діано, пробурмотів Паша і обхопив її за талію. Вона ледь чутно застогнала, намагаючись прокинутися, а потім перевернулася на спину, щоб зустріти його погляд. Коли її очі розплющилися, очі Паши були прикуті до неї. Підсліпувате ранкове сонце облило його обличчя скупим сяйвом, і Діана зрозуміла, що година дуже рання.

— О, зачарований принц прокинувся! Доброго ранку, — засміялася Діана.

— Так, саме це я заслужив сьогодні — насмішки. Каюся, — Паша схилив голову, наче чекав запотиличника. Нахилився нижче і торкнувся губ Діани. Обіцяю, більше цього не повториться. Його губи були м’якими, як шовк. Діана відчула, як по спині поповзли мурашки. Вона нетерпляче розтулила губи, міцніше притискаючись до рельєфних грудей. Її губи вимагали більшого. Від кожного доторку хвиля насолоди піднімалася вище, розпалюючи бажання. Їхні стони і зітхання змішалися, вони не розривали поцілунок навіть для того, щоб ковтнути повітря.

— Ніхто, — прошепотів він, — жодна жінка так не займала моїх думок настільки. Я хочу прокидатися поруч з тобою. Хочу прогулюватися з тобою парком, смакувати какао й насолоджуватися шелестом опалого листя. Я хочу стати іншою людиною для тебе.

— Не знала, що Шинкар такий романтик, — засміялася Діана. -- Проте я не хочу, щоб ти мінявся заради  мене. Мені подобається Павло Шинкаренко. Залишайся ним.

— Я не був ангелом, стільки лайна навернув за ці роки, що вистачить на десятьох. Але тільки з тобою я можу бути самим собою, не грати, не лицемірити. Ти завжди для мене була найгарнішою, найбажанішою жінкою. І такою залишишся. 

Діана підвела голову. Її очі були величезними  і туманними. Щоки покрилися ніжним рум'янцем. Вона хотіла щось сказати, але не сказала, лише пальці смикали простирадло.

— Я кохаю тебе, — прошепотів Павло, палко притулившись сухими теплими губами до її губ. Раптом він відчув дотик тремтячого тіла, яке тягнулося до нього. Все ще обережно, не сміючи повірити в реальність того, що відбувається, він міцно обійняв жінку, побоюючись, що вона може відштовхнути його.

Від її мовчазний згоди запалала Пашина душа. Сколихнуло в ньому вихор божевільної пристрасті й неймовірної ніжності, якої він сам від себе не очікував. Торкався шовкової округлості грудей, обсипав поцілунками теплий живіт, оксамитові стегна. Він дав волю своїм бажанням. Тихий голос, що шепотів його ім’я, часте дихання дарували блаженство. Він зрозумів, що це і є щастя. 

Вона мовчала. Не відповіла на Пашине зізнання, та він не зважав. Нехай не кохає так, як кохає він. Головне — не відщтовхувала. Його кохання вистачить на двох. Що справді мало значення, так це можливість ще раз торкнутися її волосся та вдихнути п’янкий аромат її шкіри, запах, від якого досі тремтіли коліна, як і багато років тому.