Глава 15

 Таке ж приголомшене обличчя стало й у Ровера, коли вони зіткнулися з ним ніс до носа, як тільки двері каюти Яра відчинилися, випускаючи дівчину.

- О, дивлюся ви обидва живі! - здивовано вимовив Ровер, глянувши спочатку на К’яру, а потім на друга. - А що ви взагалі тут разом робили, якщо я наказав вам обом не залишати своїх кают?

- Я ж не уточнюю, що ви робите з нею разом, коли вона тут скаржиться мені, що ти не особливий любитель просто порозмовляти з дівчиною, - своїм улюбленим уїдливим тоном, зауважив йому Яр.

- Пробач, це я порушила твій наказ. У нас тут було незаплановане ментальне побоїще, - спокійно промовила К'яра, і її чомусь зовсім не лякала можлива реакція Ровера.

- Ну і хто переміг? - запитав він, не зводячи з неї уважних очей.

- Хоч ми й провели ритуал дружби, і Яр назвав мене «дитинкою», і навіть посміхнувся мені, ... поки ми ще не прийшли до якоїсь конкретної угоди. Але хочу сказати, що твій друг дуже розумний, а іноді навіть дотепний, - відповіла дівчина, змовчавши про витівку Яру із поцілунком. - А ще він жахливо упертий та вміє бити словами, жорстко, прямо в серце, добиваючи противника цим своїм синім поглядом. До речі, це перший скворанін у кого я побачила такі незвичайно красиві очі. Але я дівчина міцна, нехай і створюю оманливу думку, я встояла і все ще не втрачаю надії, що непримиренний Ярос зволить на щиру поблажливість до моєї персони! - з цими словами, посміхнувшись, К’яра легенько торкнулася щоки Яра, після чого рішуче попрямувала до своєї каюти.

- Не зрозумів? ... Що це таке зараз було? - Ровер підозріло втупився на Яра, на обличчі якого теж застигло цілковите замішання.

- А вона не така проста, як здається. Я був хорошим хлопчиком, як ти й просив, - знизав плечима Яр, підбираючи обвислу щелепу. - Ну, або майже хорошим. Вона що, зробила мені ... комплімент???

- Саме так! Сподіваюся, ти був не дуже хорошим? Ця дівчина моя!

- Ти ревнуєш? - Яр невдоволено пирхнув. - Здурів? Ми з тобою пов'язані кругом, кров'ю та клятвою, ти не смієш думати, що я візьму і примітивно відберу її у тебе заради забави!

В очах Ровера він все ще бачив невдоволення. Емоції Яра почали кидатися, і це одразу відбилося у нього на обличчі та в очах.

- Охолонь! - похмуро кинув йому Ровер. - Дідько! ... Ти інтригуєш її, Яросе, своїм протистоянням з нею і цим притягаєш її увагу навіть більше ніж потрібно. І К’яра не належить нашому колу, а без цього ми можемо вважатися суперниками, якщо тобі теж заманеться пограти. До речі, про тебе вона теж пише в своєму щоденнику. Ні,  наше з тобою гасло «все моє - твоє» все-таки має свій підступ.

- Це мене вбиває, Скаю, але ти визнаєш чи ні, що ревнуєш її до мене?! - сплеснув руками Яр. - Я ніколи по-справжньому не стану між тобою та дівчиною, яка тобі сподобалася, і вже тим більше дівчиною офіцером коаліції. Я можу дуріти та викаблучуватися, дражнити тебе та її, але я не ступну за грань, поки ти сам мене до цього не підштовхнеш. А знаєш, ти ... ти теж подобаєшся їй, - на обличчі Яра майнула хитра посмішка. - Я помітив, дівчина проти своєї волі починає відчувати до нас симпатію, я мав на увазі до нас скворанців, - тут же швидко виправився Яр, піймавши погляд, який жбурнув у нього друг. - Куди ми тепер, Скаю? - поспішив він змінити тему, поки емоції Ровера не дійшли до небезпечної межі.

- Система Зен. Землекопи, аграрії, ботаніки, фермери. Нічого серйозного.

- Якщо не рахувати того, що це планета коаліції, - обличчя Яра витягнулося. - Якого дідька нам там треба?!

- Та так, - недбало знизав плечима Скай. - Хочу, щоб закохані зустрілися, щоб К’яра побачила свого ненаглядного. Хоча, напевно, на тлі твоїх очей - привабливість її імперця вже давно померкла.

- Ну, звичайно, як я відразу не здогадався! - не зміг стриматися Яр. - Щось ми сильно захопилися, тобі так не здається? Ризикувати так по дурному? У нас що справ важливіших не знайшлося?!!

- А після, ми або залишимо її там або вже серйозно займаємося справами. І не кричи на мене! - відрізав Ровер. - І про всяк випадок, якщо в майбутньому все складеться по-моєму, друже, будь добрий тримайся подалі від моєї дівчини. Я не ревнивий, але ж я можу і не знати про себе такого факту, не хотілося б в стані афекту звернути тобі шию, брате, - з одного боку Ровер начебто додав це жартома, але з іншого боку було в цьому погляді щось приховане, дуже схоже на обережне попередження.

Звичайно ж, Ровер не зміг утриматися, щоб після цього не заявитися з питаннями до самої К’яри.

- Я тут почав було хвилюватися, що Яр відіб'є тебе у мене, - знову ніби жартома, без натяків запитав він, входячи до її каюти.

- Ні, ми просто намагалися нормально спілкуватися, - не роздумуючи, відповіла К'яра і по його усмішці вона зрозуміла, що він підловив її на слові «ні».

- Значить, мені можна не боятися, що ти захопишся синьооким скворанцем? - продовжуючи посміхатися, поцікавився він, підходячи ближче.

Посміхнувшись з гіркотою, К’яра лише похитала головою у відповідь.

- Я навіть на секунду відчув себе виродком, коли ти там розпадалася в компліментах про його розум та красу. До слова - він до сих пір в шоці. Він наговорив тобі стільки гидот, а ти йому раз і контрзахід! Молодчина! - Скай підійшов ближче, одним ривком притягнувши її в свої обійми. - А я? ... Я міг би сподобатися дівчині, якщо звичайно відкинути всі обтяжуючі обставини і не судити про мене занадто упереджено?

- Ти від мене не відчепишся, так? Судячи зі слів Яра, у тебе була купа дівчат, Скаю Ровере, так що не прикидайся обділеним. Чого ти добиваєшся? - м'яко звільняючись, ухилилася від нього К’яра, насправді, немов спеціально дразнячи його, хоча у неї це виходило абсолютно неусвідомлено.

- Ти ж мене вже зрозуміла, ладно, спитаю прямо. Я міг би сподобатися особисто тобі? Але не тій К’ярі, якою ти була раніше, це і так ясно, а тобі нинішній, зараз?

- Ровере ... – К’яра відвела погляд. - Можна я не буду відповідати на це питання? Я не знаю, не хочу поспішати з висновками.