Глава 12

- Ти з глузду з'їхала? - прошипів їй на вухо Яр. - Якщо ця тварюка його покалічить, я сам вдарю тебе в ліве око!

- Навіть не сумніваюся! - огризнулася К’яра, не зводячи напруженого погляду з рухів Ровера. Спостерігаючи за ним в попередніх раундах, К’яра зрозуміла, що для Ровера життєво важливо не здаватися, що навіть якщо йому поламають ноги - він все одно буде прагнути виповзти з клітки переможцем. Тому вона й вирішила підтримати його прагнення закінчити цей бій на свою користь. Напевно, в цей момент вона й спрацювала як його натхнення.

Ровер почав хитрувати, ухиляючись від випадів ціхека, а потім, мабуть, зібравши останні сили в кулак, максимально підстрибнув - нанісши в стрибку нищівного удару супротивнику в ліве око. На кілька секунд ціхек втратив орієнтацію та завмер. Цього скворанцю цілком вистачило, щоб відключити його вже остаточно.

- Так, - прошепотіла К’яра, посміхнувшись Роверу, коли знову вдарили в гонг, і він як зазвичай подивився їй в очі. - Ти його зробив чемпіоне!

Можливо, те, що вона сказала, Ровер прочитав по її губах. Він лише вимучено посміхнувся їй у відповідь. А вийшовши з клітки переможцем, перше, що він зробив - це мовчки підтягнув до себе К’яру, жадібно поцілувавши її прямо в губи на очах у всього цього натовпу.

І не віддаючи собі звіту, вона вперше йому по-справжньому відповіла з нечуваною раніше для себе пристрастю, не помічаючи нічого й нікого навколо. Це був самий гарячий, самий божевільний поцілунок у її житті.

І тільки після цього Ровер забрав свої гроші.

   До корабля поверталися розрізнено. Першим йшов Ровер, стримано розмовляючи на ходу з якимось непоказним типом. За ним, на невеликій відстані крокувала К’яра. Останніми йшли Яр та Тан. Тан виглядав неймовірно задумливим, а Яр постійно підозріло озирався на всі боки.

- Про що ти думаєш, скажи мені, будь ласка, з таким ось ідіотським виразом обличчя, про що ? - не витримавши дивного мовчання Тана, роздратовано запитав у нього Яр.

- Про ці двох.

- Про Ская та шниря?

- Ні звичайно! Ну ти й дурень! - пирснув Тан. - Я про нашого друга і про цю дівчину. Вона щиро переживала за нього. Я сам бачив. А з чого б дівчина, яку змусили стати заручницею, раптом почала співпереживати своєму потенційному ворогові? - почав міркувати вголос Тан. - Але й така поблажливість до неї зі сторони Ская - це занадто велика розкіш! Він став дуже чутливим. Раніше, з іншими своїми пасіями, він задовольнявся одноразовими зустрічами, а якщо це з кимось затягувалося, то він поводився з ними недбало та майже грубо, брав що хотів і називав речі своїми іменами. А тут він прямо таки носиться з нею, згадавши раптом свою благородну галантність хала! Щось тут вже пахне романтикою!

- Ти спеціально мене дражниш? - насупився Яр, тому що його власна антипатія до цієї дівчини була очевидною для всіх. Аж навіть занадто, що іноді починало наводити на зовсім інші думки.

- Потрібно мені з тобою сваритися, я в це раніше награвся, я просто ділюся з тобою своїми спостереженнями. А ще мені здається, що Скай не просто так вибрав саме офіцера коаліції та привів її в нашу команду - скоріше він хоче, щоб ти почав поблажливіше дивитися на імперців, напевно, щоб ти побачив в них людей і не згорів від своєї люті. ... Прокляття, і навіщо я тобі це сказав?! - похитав головою Тан, помітивши, як посіріло обличчя Яра. - Контроль, друже. Яросе, тримай себе в рамках!

Але Яр вже зірвавшись, перейшов на біг, обганяючи всіх інших.

 Ровер якраз накладав собі шину, коли К’яра знову з’явилася йому на очі, наче як випадково проходячи повз. Але він, і вже тим більше вона знали, що це було не так - вона його шукала.

- Частину зароблених таким способом грошей, ти ймовірно завжди витрачаєш на медпакет першої допомоги, - потім недовго подумавши, додала. - Тобі допомогти? Я вмію, нас цьому навчали.

- Просто універсальний солдат, - пожартував Ровер. - Я теж вмію, але раз зголосилася - допоможи. Тільки у мене крім зламаної руки, ще два зламаних ребра і купа гематом по всьому тілу, так що доведеться оголитися.

- Боїшся, що я прочитаю на твоєму тілі приховані особисті подробиці твого насиченого життя ? - хмикнула К’яра. - Я ж не така як ти, я без попиту сокровенних речей не торкаюся. Я не буду вдивлятися, обіцяю.

- Так я цього і не боюся. Побоююся тільки, що ти швидко здашся, що не встоїш, і не зможеш від мене відірватися, - нахабно посміхнувся Ровер, роздягаючись, пильно дивлячись на дівчину з викликом.

- Тепер я розумію, чому ти такий. Не тільки тому що скворанін - тебе ще занадто часто били по голові! - роздратовано кинула К’яра, різко застебнувши на ньому фіксуючий корсет. Ровер навіть зойкнув.

- Обережніше, ти зламаєш мені ще парочку для симетрії! Чому ти раптом розсердилася? Ти ж поцілувала мене сьогодні, і в тому, як ти це зробила, м-м-м було щось, - з іронією промовив він, не зводячи з неї очей.

- Це вийшло випадково, - буркнула К’яра. – Мара якась.

- Виходить, тебе заводять криваві видовища? Ти раніше помічала за собою подібні нахили? - в тому ж дусі продовжував жартувати над нею Ровер, відчуваючи особливе задоволення від цього процесу.

- Все, з іншим впораєшся сам! - проігнорувавши його шпильки, нервово кинула дівчина. - Можна дізнатися, куди неповторний Ровер відправиться тепер? Просто, з чистої цікавості? - трохи ображені зелені очі, зустрілися з усміхненими блакитними.

- А мені цікаво, що ж це за день такий буде, коли ти зізнаєшся мені в коханні? Ти тільки попередь заздалегідь, щоб я встиг зняти це на камеру.

- Я тебе ненавиджу! - похитала головою К’яра, різко розвернувшись до виходу.

- Нахабна брехня! - вигукнув він їй навздогін, сміючись. - У тебе не вийшло це від самого початку! Це називається не ненависть, крихітко!

Вона була настільки сердита на нього, що навіть не захотіла зробити черговий запис у своєму щоденнику, хоча Ровер і сподівався прочитати її наступну відвертість, підглянувши її думки. Але К’яра поки не давала йому поживи для роздумів, тому що вона злилася і на себе теж. На себе, мабуть, злилася навіть більше.