Глава 9

Корабель вже більше години знаходився у відкритому космосі, а К’яра все ще продовжувала розгублено сидіти на підлозі з огидою дивлячись на контейнери, які підскакували на місці, бо в них шаленіли ці моторошні паразити.

- Як тобі така пригода? Рівень адреналіну зашкалює? - з'явився Ровер, присівши біля неї навпочіпки.

- Є багато способів загинути ... цей один з найогидніших, - тихо промовила К'яра. - Не знаю, що за типи згодні платити за таку погань, але має бути вони страшні збоченці, якщо здатні спостерігати за подібною смертю. Ровере ... – кинувши на нього відчайдушно-красномовний погляд, К’яра знову втупилась на контейнери. - Скільки б це не коштувало, хіба хто-небудь заслуговує на таке? Це дуже жорстоко, навіть по відношенню до ворогів. Прошу тебе, не роби цього! - вона заплющила очі та почала вперто повторювати одне й те саме, - Ти не можеш бути настільки злочинним та байдужим, не можеш, не можеш, не можеш! Я не хочу в це вірити! Що мені зробити, щоб переконати тебе? Хочеш, я прямо зараз скажу, що кохаю тебе? Хочеш, я буду повторювати тобі це кожен день, поки тобі не набридне?

- Ні, не хочу!!! Тому що тоді це буде брехнею! Ти поки що ні фіга до мене не відчуваєш! А я скручую шиї за брехню мені в обличчя! - розлютившись, процідив Ровер, схопившись на ноги. Його емоції знову почали кидатися в різні боки. - Я от не зрозумію, ти вся така зараз убита горем, бо так сильно співпереживаєш бідним жертвам або тобі не дає спокою думка, що ти цілувалася з хлопцем здатним на такі мерзенні вчинки? Тобі не хочеться вірити, що я така я ж тварюка, тільки трохи іншого складу?! - опинившись біля контейнерів, Ровер з люттю вдарив по них ногою. - Та мені плювати, хто там і як здохне!!! - крикнув він.

К’яра тут же з жахом кинулася перевіряти замки на перекинутих контейнерах. Думка про те, що ці потвори вирвуться не давала їй спокою, тим більше було відомо, що ці тварюки пробивали навіть метал.

- Ось скажи, чому це ти раптом вирішила, що в мені має бути щось благородне, що я краще, ніж здаюся, що моїми емоціями можна керувати?! - скворанін схопив дівчину, рвучко притиснувши її до стінки. - Скажи, що саме наштовхнуло тебе на такі думки?! - коли скворанці відчували гнів, їхній голос губився, і виривалося лише шипіння.

- Я не знаю! Не знаю! Може, мені хочеться так думати, а може я щось відчула! - випалила К’яра. - А може, скворанін який здатний дружити не такий вже й безнадійний. Так, ти псих, але у тебе дуже вдумливий та живий погляд, Скаю. Ти любиш життя, ти за нього борешся, а значить смерть від подібних істот повинна бути тобі противна! Щоб ти не говорив, десь всередині тебе є совість, принаймні, я на це сподіваюся, і невже вона коштує тих грошей, які можна виручити за цих монстрів? Ці люди будуть вмирати в страшних муках. Скаю, ... адже є  інші способи заробити гроші, - вона говорила швидко, боячись, що він переб'є її.

А він лише схвильовано вдивлявся в її обличчя, немов оцінюючи для себе її власні емоції. І раптом Ровер з силою вдарив по кнопці на панелі зверху. Люк в кінці відсіку автоматично відкрився, з неймовірною силою висмоктуючи в вакуум космосу все, що знаходилося у вантажному відсіку. К’яра щосили вчепилася за поручень двома руками, незважаючи на те, що Ровер затуляв та притримував її своїм тілом. Система захисту корабля почала тривожно повторювати аварійне попередження:

«Розгерметизація, розгерметизація, розгерметизація».

Контейнери вилетіли у відкритий космос, після чого Ровер знову натиснув на кнопку за весь цей час так і не відірвавши свого погляду від дівчини.

- Задоволена? - виголосив він дуже тихо, відступивши назад.

К’яра кивнула, переводячи дихання.

- Що тут таке на хрін сталося?! - влетів Яр, озираючись. - Прокляття, ... а де ці чортові контейнери?! Скаю?! Чого ти на неї так втупився, ти подивися краще на мене і скажи де тварюки? - мабуть, здогадуючись хто став причиною перекреслених і за дарма використаних спільних зусиль, Яр почав втрачати над собою контроль.

- Я вирішив позбутися від них, - сухо сказав Ровер, вперто продовжуючи дивитися на К’яру.

- А якого дідька ми тоді ризикували життям, опускаючись на цю смердючу планету, га?! Щоб випендритися перед цією імперською гидотою?! Я на це не підписувався!!! Де ми тепер візьмемо гроші? У нас не вистачить палива, щоб виробити енергію для наступного стрибка! Чим ти збираєшся годувати свою принцесу? Однією любов'ю ситий не будеш, чи знаєш! Та подивися ти на мене, в решті решт!!! - Яра вже просто відверто трясло.

- Я знайду спосіб, - нарешті обернувся до нього Ровер. - Пробач, друже, але так було потрібно, - протилежно Яру, Ровер на подив зберігав найдосконаліший спокій. Але К’яра зовсім не очікувала, що в наступну секунду він припаде до неї і ось так поцілує. Вона знову так розгубилася, що навіть відповіла йому на цей його короткий, але чуттєвий поцілунок. Після чого, не кажучи більше ні слова, Ровер вийшов, залишивши їх із Яром наодинці.

- Дуже добре!!! - роздратовано вигукнув Яр, розвівши руками в сторони з силою вдаривши себе по стегнах. Потім блискавично вчепившись К’ярі в волосся, скажений скворанін до болю закинув її голову назад, намотавши її волосся собі на руку. - Як же я мрію розтрощити твою дурну черепушку об стіну, ти навіть собі не уявляєш! Ось поясни мені, ходяче непорозуміння, що ти йому тут такого наговорила, що змусило його відколоти такий номер?!

Судячи з його поведінки, К’яра зрозуміла, що відповідати доведеться негайно:

- Я сказала, що він вище того рівня, на який опустився зараз, що є інші способи заробити ці кляті гроші.

- Наприклад, стати доглядачем в зоопарку? - уїдливо процідив Яр, дивлячись на неї крізь вузькі прорізи зіщулених очей. Яр все ще був катастрофічно злим.

 - Дозволь, я тобі дещо поясню, - прошипів він, наблизивши своє обличчя. - За Скаєм полюють як скворанці так і їхні союзники, також Ская намагаються виловити імперці - цим він теж насолив, а ще десятку кредиторів з чорного піратського ринку. У цій галактиці залишилося занадто мало нір, де Скай може забитися та безпечно перечекати. Йому потрібні гроші не тільки для того, щоб існувати, але й щоб повернути борги, щоб заплатити шнирям, які можуть здати його кожній із сторін. Так що всі його види заробітку небезпечні, і якщо ти кожен раз будеш лізти - ми всі просто здохнемо. Хоча, може, ти цього й добиваєшся? Ская ненавидять і бояться одночасно, його звідусіль женуть, як блохастого пса, і він змушений поневірятися космосом, зацькований своїм народом, хоча він і був народжений високорідним. Дім їхнього роду правив системою Скворан кілька сотень років, і він дійсно вище нас рівнем, але не думай, що ти доберешся до нього.