Глава 2

Десять років по тому

 «Привіт, мій дорогий щоденник, пробач за те, що так довго не заглядала до тебе! Служба займає весь мій час, та й про одну й ту саму нудотну одноманітність писати якось не дуже хотілося. Але сьогодні все інакше, сьогоднішній день приніс зміни.

Моя старша сестричка Хайді домоглася мого тимчасового призначення на цей патрульно-санітарний рейс. Вже не знаю, які доводи вона надала своєму командуванню, але навряд чи те, що сестри дуже скучили одна за одною. ...Останнім часом все чомусь складається саме так - у мене глибоко позначений дефіцит спілкування з рідними, з Томом, навіть з самою собою. Обов’язки військового, гонка часу, ... в повітрі немов висить та пульсує напруга, вона розпирає всесвіт, як ніби ось-ось, всього лише один поштовх і ... БАХ!!! Станеться вибух. Я немов відчуваю це космічне тремтіння та тиск. Напевно, це у мене нервове. Ось полечу з Хайді на Кронос, трохи відволічуся від своїх основних обов'язків, і все прийде в норму. Я сподіваюсь, що так і буде. Принаймні, я стала більше цінувати тих, хто мені по-справжньому близький. Навіть зануду Хайді. Мою сестру, яка вічно повчає та робить зауваження всім і кожному, яка вважає, що вона сама досконалість. А я просто люблю її такою. Мені хочеться поговорити з нею або просто побути поруч. Думаю, це відволіче мене від думок про Тома. Дуже за ним сумую. Їхній підрозділ все ще на завданні. І я знову ж сподіваюся, що з ним все буде добре. Наш корабель стартував сьогодні о сьомій вечора за місцевим діапазоном даного квадрата космоторіі. Це звичайний медичний крейсер, чий курс пролягає нейтральною смугою».

- К’яро!

Почувши в динаміці вимогливий голос сестри, світловолоса дівчина, швидко згорнула свій електронний щоденник, та сховавши його в задній кишені, поспішила квапливим кроком, зав'язуючи на ходу своє неслухняне волосся в тугий вузол на потилиці.

- Та тут я, тут. Що трапилося? - вона зіткнулася з сестрою, вискакуючи з шахти ліфта.

- Нічого, півгодини як стартували, а моя молодша сестра вже кудись пропала, - ображено пробурчала Хайді.

Сестри були трохи схожі між собою - обидві худорляві та світловолосі, щоправда, у Хайді волосся було хіба що більш насиченого пшеничного відтінку, пряме та коротко підстрижене, а у К’яри платинового кольору, довге та густе. У старшої сестри, можливо від турбот, які вона на себе поклала, брови були вічно насуплені, через що між ними вже пролягла глибока зморшка, і дівчина здавалася старшою за свої роки. Очі в обох теж були світлі, але у К’яри вони були зелені, густого малахітового відтінку, а у Хайді просто сірі.

- У мене якраз є час перед нічною вахтою. Чим ти там займалася, К’яро?

- Усамітнювалась зі щоденником. Незмінно продовжую вести свої хроніки. Так-так, можеш навіть не починати! Я знаю, що ти мені скажеш, що це нерозумно, наївно та по-дитячому. Але мені подобається! – уперто заперечивши, К’яра злегка нахилила голову. - Мені, врешті-решт, це необхідно й крапка!

- Гаразд, не хочу сьогодні з тобою сперечатися, - Хайді тут же примирливо розвела руками, тепло посміхнувшись. - Як там Том? У вас з ним все добре?

- Ти зараз запитала таким собі тоном лікарки, яка уточнюючи у мене про мого статевого партнера, нагадує мені про необхідність оберігатися, - пробурчала К’яра, - Моя сестра лікарка і це пишеться разом. ... Том на завданні, - зітхнула вона через секунду, - Я не отримувала від нього повідомлень вже кілька днів. Заспокоюю себе тим, що вони вирушили в неймовірну глушину. А так ... все в порядку. Він ... дуже ніжний, - сказавши це, К’яра посміхнулася, зашарівшись легким рум'янцем. - У мене навіть мурашки по шкірі, варто лише згадати його губи. Але поки нам не дозволяють жити в одній кімнаті.

- Ще б пак! - фиркнула Хайді, - Ти повинна відслужити цілих п'ять років у військах коаліції, і тільки потім, якщо звичайно ще будеш жива - отримаєш дозвіл на особисте життя. Казала ж тобі - вибирай яку-небудь іншу сферу, крім військової! В армії занадто жорсткі правила! І якби тато був живий, він би нізащо не дозволив тобі стати солдатом!

- Хайді, але я люблю літати, люблю Тома і я хочу бути до всього цього ближче.

- А ... вбивати ти любиш? - покосившись на сестру, Хайді недовірливо примружилася, і під цим гострим поглядом сестри, К’яра невдоволено відвела очі, все ж таки відповівши їй на питання:

- Наш брат Алекс загинув, і батько теж. Я вибрала службу у військах, щоб викорінювати війни.

- Цю побиту фразу прописують абсолютно всім солдатам коаліції, але чомусь викорінюючи війни, вони їх спочатку розв'язують! - Хайді важко зітхнула, похитавши головою. - Ти ніколи нікого не слухаєш, К’яро! Ні, брешу, свого Тома ти обожнюєш і з його думкою ти рахуєшся. А ось ми з мамою серйозно побоюємося за тебе, служба у військах це абсолютно не твоя стезя, просто ти ще не зрозуміла цього. Я лікувала сотні поранених, і бачила, що війна робить з людьми.

- Не треба розмовляти зі мною як з маленькою чутливою дівчинкою, Хайді, я вже давно виросла! Я була на бойових вильотах вісім разів, і мені доводилося вбивати. Це мій обов'язок і моя рука не здригнулася.

- Те, що ти палила по гігантським черв'якам, не зрівняється з вбивством собі подібного, не рахуючи самозахисту звичайно. Твоя бравада й потурання Тому – невиправдана примха!

- Чому тобі не подобається мій хлопець?! - тепер вже обурено насупилася К’яра.

- Мені не подобається те, що він змусив тебе стати солдатом смерті! - різко відповіла Хайді.

К’яра хмикнувши, похитала головою, не розуміючи такої стійкої антипатії з боку сестри:

- Давай поговоримо про що-небудь інше, а не про можливі перспективи моєї героїчної загибелі. Давай про тебе? - і вона, вправно застрибнувши на столик, подивилася на сестру, зухвало посміхаючись, - У мене теж є купа питань до тебе, сестричко. Чому «міс прискіпливість» до сих пір не знайде собі чоловіка своєї мрії? Або може наша лікарка щось приймає, щоб не відчувати в цьому потреби? Так простіше й зручніше? Не кохати, не втрачати, не створювати собі додаткових проблем? Ні про кого не переживаєш, не тривожиш серце, нікому нічим не зобов'язана, я зараз не маю на увазі Імперію та рідних. Хіба тобі самій не хочеться дізнатися, що таке кохати всім серцем, га Хайді? І чому ти завжди уникаєш цієї теми?