9. Радник та шкурний інтерес

Від будь-якої нової зустрічі я завжди звикла чекати чогось нового. Адже кожна людина – це криниця, наповнена: думками, інформацією, емоціями, зовнішнім виглядом, якій інколи чипляє сильніше за будь що інше, зрештою. Найбільше при зустрічах там, у своєму світі, мені подобалося колекціонувати емоції на подразники, які я віртуозно підкидала в момент як самого знайомства, так і подальшого спілкування.
Спілкування з потенційними меценатами чого тільки варте, адже звичайній жінці відкрити та утримувати навіть мовну школу – це титанічна праця і на одному бажанні далеко не поїдеш.
Як правило з першого погляду зрозуміло варто далі спілкуватися з представником можновладців, або краще позбутися подібного сумнівного задоволення методом вручення запрошення на день відкритих дверей для його чада. Але все ж у мене завжди був талант навіть таких непробивних «розводити» хоча б на громадський внесок. Нічого такого – він дорівнював вартості прибирання прилеглої території протягом місяця. Але зазвичай з паршивої вівці жмут вовни завжди був відчутнішим. Я ж до них не до кабінету напрошувалася. Підловлювала у більш невимушеній обстановці. На благодійному заході, на відкритті: виставки картин, нового ресторану, торгового центру, готелю, дитячого майданчика – якщо спонсор мав намір балотуватись у депутати. Дитячі майданчики перед виборами були найхлібнішим місцем. Майбутній депутат не міг відмовити перед потенційними виборцями, і саме завдяки цьому у моєї школи не протікав дах, був обладнаний комп'ютерний клас і був чудовий внутрішній дворик з ландшафтним дизайном і можливістю проводити суботні зустрічі на свіжому повітрі. Потенційна зацікавленість Радника грала на руку Клаффі. Притягнувши попону і сховавши її в вбиральні, вирушила проінспектувати Урі. Хто ж знав, що в мене такий талант закопався! Ні, звичайно, креслень, виконаних масляними фарбами, я ще жодного разу у своєму житті не бачила, як і виносок з дивними символами і непристойними жестами, намальованими з воістину нелюдською скрупульозністю.
Таким кресленням тільки до шаленства доводити, ніяка коротка спідниця з подібною місією не впорається, а креслення на раз-два.
Вислухавши докладні роз'яснення, і погладивши Урі по голові, відправила того відпочивати, клятвенно запевнивши, що, якщо що, то відразу й покличу. Від гріха подалі, точніше, щоб не псувати сюрприз, скатала креслення в трубочку і з чистою совістю почала чистити пір'їнки. Благо плаття з самого ранку обрала, веселе таке, зі стоячим коміром із фазанього пір'я. Пруня правда натякала, що зазвичай у ньому йдуть на бал перед сезоном Полювань. Але, може, у мене якраз на вечері і буде полювання. Щоб одразу з першого пострілу підчепити на гачок. Мені в цій сукні не тільки чудовий комір подобався, а й розрізи на не дуже пишній спідниці. Я, чи розумієш, на панчохах леопардові плями для чого малювала? Правильно, щоб Радник косоокість отримав. Від глибини декольте і від хижого забарвлення, що дразниться з розрізів, трохи вище за коліно.
«Ах, я вся така мисливиця» – покрутилася перед дзеркалом і рушила у бік головного входу. Такого гостя краще зустрічати біля дверей, розсипатися в люб'язностях, і вражати пишнотою одразу і під дих.
Вечерю я наказала накрити в кабінеті. Столик і напівгола статуя з хвостом з альтанки якимось містичним чином перекочували до кабінету, тим самим повертаючи думки до денної зустрічі з Олів'є та Юго.
Тому Радник, що повільно з'їжджає поглядом до букета фіалок, втиснутих у занадто глибоке декольте в якості прикраси, не міг перебити солодкий присмак від Юго і м'ятно-холодний від усвідомлення того, що руде диво на якийсь час знешкоджено.
- Клаффа, - нанизуючи на вилку вертку сливу, чимось схожу на оливку нашого світу, він знову зачепився за фіалки і зітхнув, - у мене до вас взаємовигідна пропозиція!
Я підібралася в кріслі, напружившись: креслення ще не показувала, журнал не повертала, та й гаряче ще не подавали. Якось подібні пропозиції прямо на закусках, - пахнуть чимось не дуже законним.
- Може, почекаємо гаряче? – роблячи поправку на «ситий чоловік – добрий чоловік», поплескала віями і прикусила губу.
Радник був дуже харизматичним чоловіком. Тонкий і видатний ніс затьмарював навіть карі очі, що злегка косили, чи це їх у нього від букета косило? Я так і не могла з упевненістю сказати, чому Ван дер Ван косить, і чи це вроджена особливість. Ось і зараз, при згадці гарячого він злегка відфокусувався, залишив кінчик свого носа, або все ж таки букет у спокої, і глянув на мене з відчутною поволокою в погляді.

«Ух ти ж які очі!» - нервово проковтнула я, облизавши губи і згадавши чорта, кузькину матір і відсутність плотських розваг в останні три місяці. Ось так вийшло, а тепер серце норовить вискочити через рот і пуститись стрибати в нестримному канкані.
"Не тільки на це пригодиться" - прошелестіло на задвірках свідомості важким чоловічим голосом, перш ніж Ван простягнув, - люба, ви повинні мені допомогти!
І мені відразу захотілося допомогти. Ось у всьому, щоб він не запропонував і навіть реквізит тут же в голові намалювався, але все ж таки щось турбувало, драло гострим кігтем до душі, і те, що всередині оселився не властивий мені ажіотаж, якщо чесно напружувало.
«І мужик мені не подобається» - жіноче єство раптом м'яко постукало качалкою по відкритій долоні, -«маніпулює, стерво, чи це в нього такий дар? Переконувати та примушувати?»
Від зробленого відкриття мені стало спекотно, та так, що навіть крапельки поту виступили над верхньою губою.
- У чому? - відкриваючи і закриваючи рота, як викинута на берег рибина, ледве видавила з себе.
- Ваш талант, знаходити… - він пограв бровами, не відводячи від мене свого дивного погляду. Але продовжити не зміг, бо в мені явно сидів або чорт, або кузькіна мати.
– Пригоди на нижні дев'яносто? - Видала, прикусуючи щоку зсередини і намагаючись розірвати неприємний зв'язок поглядів.
Чоловік всього на секунду втратив зосередженість, реготнувши над моїм припущенням, але тиск ослаб і дозволив мені защебетати божевільною сойкою про амнезію, викликану стресовою ситуацією на болоті.
- Тож спеціалізація з диплому навіть не активована у ратуші. Так, так, треба чекати. Поки що лише прогулянки, ванни, масажі.
- Нічого, вам все одно доведеться приїхати до Управління та приступити до виконання обов'язків, - відмахнувся від моїх слів Радник. - Те, що ви обрали таку рідкісну спеціалізацію, накладає, - і знову поворухнув бровами, викликавши всередині бурю незгоди.
Як ні в чому не бувало він продовжив, - пошуковик другого рівня з уродженим талантом до рунних ритуальних кіл. Рідкісне поєднання, тому я візьму вас під своє крило, поки ви не освоїтеся.
Висловлена ​​пропозиція не втішила. Така собі перспектива потрапити до Управління на роботу випускницею Академії, якій майже тридцять п'ять і яка є протеже Радника короля. У вік не відмиєшся. Особливо, якщо у нього така своєрідна магія. І він явно хоче, щоб я для нього щось знайшла. Що не знайшли до мене, хоч і докладали зусиль. Такій людині не відмовляють, і зусилля однозначно були докладні.
- З рунами провал, - постукала по голові кулачком, - зовсім нічого не пам'ятаю.
- Все стабілізується, - знову махнув долонею вельможа і подальшу розмову перервала Пруня, що подала пиріг зі щавлем і фазана, декорованого точно такими ж пір'ям, як на моєму комірі.
У Радника смикнулося око, коли він побачив гаряче. Добила, так би мовити, його не загартовану спілкуванням з жінкою з 21 століття психіку, демонстрація креслення, за яким я ховалася час від часу.
Йому значить непристойні пропозиції можна озвучувати, а мені вибирайте із запропонованого? Ван дер Ван намагався відбитися від креслення, мотивуючи це тим, що він у кресленнях зовсім нічого не розуміє. Чи не його профіль і навіть не хобі.
Але я, мабуть, сіла на свого коня і в фарбах живописала дах, який хотіла б отримати, якщо Радник не відмовляється від своєї обіцянки.
Мабуть пошук не зрозумій чого в обхід офіційних каналів дуже засів у голові Радника, раз до десерту він здався. Випив і кисіль зеленого кольору, і карамельним півником похрумтів, і навіть «проговорився», що у майбутній співпраці розраховує на знахідку якоїсь шкури.