2

2

Севастіян вже їхав з Маїною до університету.

Коли вони зупинилися та вийшли з авто, дівчина підійшла до хлопця:

- Я тебе кохаю, Севастіяне.

- Я знаю. Ти про це вчора говорила. 

Севастіян провів Маїну до аудиторії.

Коли вони підійшли ближче до групи, дівчина побачила своїх подруг та підійшла до них.

- Коли ви встигли зустрітися? - здивувалася одна з подруг.

- Маріє, ми провели ніч разом. Він такий ніжний. Він готує, миє посуд. Він просто дивовижний. А ще він привіз нас на своїй машині. - відповіла Маїна.

- В нього є машина? - загорілася Ганна. - Яка вона?

- Звичайне хороше авто. Це не важливо. - відійшла від запитання Маїна.

- Ти закохалася в нього?.. По-справжньому? - запитала Марія.

- Так. Бо він такий особливий...

- Це в тобі говорить існування його авто. - грубо підкреслила Ганна.

- Ганно, ти що? Навіщо так? - образилася Маїна.

Пари пройшли швидко. В кінці занять, коли всі розходилися, Севастіян чекав на Маїну.

- Я пішла, дівчата, на мене чекають. - попрощалася Маїна.

Вона з радістю підбугла до Севастіяна, з яким пішли у напрямку його автомобіля.

Ганна непомітно послідувала за ними.

Через десять хвилин Ганна здалеку побачила, Як вони сідали в дороге авто.

- Я тебе завезу додому, а сам поїду до себе. А вранці я тебе підвезу до пар. Добре? - запитав Севастіян.

- Добре.

Хлопець відвід свою дічину до її дому. Поцілував її та поїхав до себе.

Коли Севастіян зник з поля погляду, Маїна відчула таку порожнечу, яку нічим не змогла наповнити.

Лише одне бажання "бути з ним" переповнювало усі думки дівчини.

Вранці Севастіян заїхав до Мани - і вони разом поїхали до університету.

В кінці занять Маїну знов чекав Севастіян, тільки на цей раз їх наздогнала Ганна.

- А ти знаєш, Севастіяне, що Маїна освідчилася тобі на спір, що ти після цього закохаєшся в неї. Що вона вибрала самого непомітного хлопця, в якого немає шансів на будь-яку дівчину. - втрутилася Ганна.

- Маїно, це правда? - запитав Севастіян у своєї дівчини.

- Я тебе кохаю. Це - правда. Вже неважливо, як почалися наші відносини.

- Так те правда? - розчарувався хлопець.

- Так, я три роки вважала тебе непомітним, у якого не має шансів на кохання, але я помилялася: ти найдивовижніший чоловік, якого я зустрічала. Вибач. Коли я вперше тобі освідчилася, то була брехня. Але я тебе кохаю. По-справжньому. Пробач мені. Я хочу бути з тобою.

Севастіян відвернувся та пішов. Спочатку. Але він зупинився та подивився на свою дівчину.

Маїна стояла та плакала. Вона нікуди не йшла.

- Я відвезу тебе додому. - сказав він та взяв її за руку, від чого дуже сильно здивував Ганну.

- Вона тобі збрехала. І продовжує брехати, бо з тбою через твій фінансовий стан. - навздогін повідомила Ганна, але її ніхто не слухав.

Севастіян провід Маїну до своєї машини, допоміг сісти на переднє сидіння та поїхав.

- Кохаєш ти мене чи ні, але я кохаю тебе. - повідомив Севастіян. - І дякую тобі за чарівну ніч.

- Я кохаю тебе. - тихесенько, але чутно промовила Маїна, не піднімаючи своїх очей.

Вони мовчки їхали.

- Дякую. - сказала дівчина, коли вони під'їхали до її будинку.

Маїна вийшла сама з авто, не чекаючи, коли Севастіян допоможе їй, як це було раніше.

Вона пішла, не прощаючись.

Севастіян дивився їй услід.

Дівчина сховалася у під'їзді. 

Тільки тоді він поїхав.

Більше ніяких дзвінків.

Маїна ходила до та з університету пішки, щоб розвіятися.

Вона на парах сиділа осторонь, де дивлячись ні в сторону своїх подруг, ні на Севастіяна.

Ганна ж навпаки почала залицятися до Севастіяна, але він її проігнорував.

Маїна тіільки вчилася - і ні з ким не розмовляла.

Севастіян навпаки постійно на неї дивився.

Якщо чесно, він давно зрозумів, що це кохання, але щось заважало йому підійти до неї...