1

1

Після занять Севастіян вже чекав Маїну. 

- Я тебе проведу. - повідомив він.

Здивована Маїна подивилась на нього:

- Добре. - погодилась вона.

"-Нічого дивного: сама напросилася. - подумала дівчина. - Сама ж несподівано увірвалася в його упорядковане життя. Що ж. Зробимо в ньому невеликий безлад".

- Я допоможу понести твій пакет. - запропонував Севастіян, протягуючи руку.

- Добре. - знову погодилася Маїна.

- Давай твою сумочку: я її теж понесу. - знову пропощиція допомоги від Севастіяна.

- Добре. - знов те саме "добре" від Маїни.

Дівчині вже стало цікаво, чим все це закінчиться.

- Пішли. - запропонував Севастіян. - Тобі ж туди? Тобі ж на зупинку?

- Я можу сьогодні пішки: я не поспішаю. Тут всього чотири зупинки їхати. 

- Можна і пішки, але я можу тебе підкинути. Я сьогодні на авто.

- В тебе є машина? - здивувалася Маїна.

- Є.

- Я її ніколи не бачила.

- Бо я її залишаю у дворі, далеко від університету, а потім іду пішки. Якщо хочеш прогулятися, можемо погуляти, а потім я тебе відвезу. Бо вже темнішає. Не треба такій красуні залишатися на вулиці одній.

- Скільки з тобою навчаюся, ніколи не чула, щоб ти комусь говорив щось приємне. - підкреслила Маїна.

- Бо не було нагоди. Ми, поки дійдемо до мого авто, вже достатньо прогуляємося. Хочеш, ми поїдемо у парк, на Новорічну ялинку, а потім я тебе відвезу додому?

- Як хочеш. - дівчина явно була спантеличена. Вона ніколи не бачила Севастіяна з такого ракурсу: дбайливий, водить авто, називає її красунею.

Через двадцять хвилин вони дійшли до сучасного невеликого авто, яке стояло осторонь.

Севастіян розблокував його та відкрив передні пасажирські двері для Маїни, допомагаючи їй сісти.

- Сумочку тримай при собі, на всяк випадок, а пакет я покладу до багажнику.

"-Обережний". - подумала Маїна.

- Чому ти не показуєш свою машину? - запитала дівчина.

- Щоб мені не заздрили або не чіплялися дівчата лише через неї. - відповів Севастіян.

- А якщо я причеплюся? - поцікавилася Маїна.

- Ти в мене закохана. Маєш права знати правду. - пояснив хлопець.

- А якщо це не правда?

Севастіян промовчав.

А потім відповів:

- Мені ніколи не говорили, що кохають мене. Буде боляче спочатку повірити в таке диво, а потім розчаруватися в ньому. Якщо ти мене по-справжньому кохаєш, я все зроблю, щоб ти мене не розлюбила. Я намагатимуся зробити тебе щасливою.

Маїні якось стало шкода хлопця.

- Я не буду робити тобі боляче. - пообіцяла вона.

Маїна з ніжністю подивилась на Севастіяна.

- До парку, якщо ти не втомилася? - запитав хлопець.

- Можна і до парку.

Севастіян та Маїна приїхали до Фестивального майдана, де стояла головна ялинка міста.

Вони погуляли навколо неї. Севастіян пригостив пригостив місцевими стравами, які готували на вулиці, а потім відвіз Маїну до її дому, запитавши адресу.

- Не хочеш піднятися на чай? - запитала дівчина, коли вони вже приїхали.

- Та якось незручно. - розгубився хлопець. - Та й ще з порожніми руками.

- Лише на чай. Якщо ти не поспішаєш, звісно. - наполягала дівчина.

- Я не поспішаю. Я живу один. Тут на мене ніхто не чекає. А матері я вже сьогодні телефонував.

- Тоді можеш трохи побути у мене.

Вони піднялися до квартири.

- Я сама живу. Цю квартиру я орендую. - пояснила дівчина. - Бо не місцева.

- Я теж орендую квартиру. А по вихідним їжджу додому. - сказав Севастіян.

- Мені дорого кожного тижня їздити до батьків. Я повертаюсь додому один раз на місяць, а то й на два місяці.

Молоді люди зняли верхій одяг, розбулися та помили руки.

Пішли на кхню, де Маїна приготувала чай.

Попили чай, з'їли печиво.

А потім...

Севастіян помив брудний посуд.

Маїна дивилася на хлопця та стежила за кожним його рухом, вже не просто роздивляючись його, такого звичайного непомітного парубка, - дівчина пожирала його очима.

- Мені вже час. - повідомив Севастіян та почав збиратися.

- Залишся. - зупинила в коридорі Маїна гостя. - Хоча б ще на двадцять хлинин.

Вона обійняла його та поцілувала. Він відповів на її поцілунок.

- Спальня там. - несміливо натякнула Маїна. - Залишся зі мною.

Пропозиція була прийняла.

Севастіян узяв Маїну на руки та поніс дівчину у її спальню.

На утро він ніжно розбудив її простим питанням:

- Я візьму твої ключі, сходжу у магазин, - і дуже швидко повернуля.

- Ага. Вони у сумочці. - погодилася Маїна та продовжила спати.

Через тридцять хвилин її розбудив смачний запах яєчні.

- Прошу снідати, кохана. - запропонував Севастіян.