Епілог. Єгор

- Кохана!- гукнув я з порогу квартири. У відповідь тиша. І де ж це вона може бути?

Коли ми були у заміських будиночках, а це на хвилиночку було 3 роки тому, Ніколь переїхала жити до мене. В той же день ми перевезли її речі до мене. А Кирило забрав Іру до себе. Раніше цього не робив, бо не хотів розлучати подруг, але тепер має на це повне право.

Через 3 місяці ми одружилися. Було тихе та скромне весілля лише з найближчими для нас людьми. Батьків Ніколь не було, здається, що вони повністю відмовилися від дочки, яка їм до певного часу догоджала, але тепер має своє життя. 

А через 3 місяці після нашого весілля, ми дізналися, що нас буде троє. І це дівчинка, яка народилася з таким же блискучим волоссям, як у мами та з такими ж очима, як у мене. Коли Ніколь народжувала я був поряд, і не слухав її заперечень проти моєї присутності на пологах.

І коли крихітний комочок щастя закричав, сповіщаючи нас, що вона вдячна за життя, я розплакався, як хлопчик. Вона була такою крихітною, хоч і народилася 3525 кілограми, але мені було страшно брати її на руки, щоб не передавити. І тепер наша квартира наповнена щирим дзвінким дитячим сміхом нашої улюбленої донечки Діани Єгорівної.

Навіть після трьох років спільного життя, ми не втратили ту іскорку у наших відносинах. Я і досі не можу відвести погляду від краси своєї Ніколь, коли вона зранку сонна, коли одягається десь на прогулянку з малою, якщо йдемо десь вдвох погуляти, доки Іра та Кирило розважають малу.

І звісно, як я міг забути про це? Іноді ми можемо поговорити на підвищених тонах, коли у Ніколь розпочинаються ті дні, і вона може не говорити зі мною. Але після їх закінчення, я їй детально показую, як сильно обожнюю, коли вона кричить на мене. Наше примирення стало ще більш пристрасним.

Я швидко роззувся та пройшов на кухню. Моїх коханих дівчаток ніде не було. Цікаво, куди ж вони поділися? Мій погляд впав на холодильник, на якому була закріплена магнітиком записка. Я зняв та прочитав її:

"Коханий, знаю, що ти нас зараз шукаєш! Не хвилюйся, ми в безпеці, Іра з Кирилом зараз бавляться вдома з Діанкою! Хочу, щоб ти зараз прийшов на наше місце. Кохаю тебе!"- у кінці був зроблений її вустами поцілунок червоною помадою.

Наше місце... Так, взагалі ми вперше познайомилися у парку, де вони з Ірою гуляли. От тоді я вже мабуть зрозумів, що ця дівчинка відіграє важливу роль у моєму житті. Але як бачте, осяяння на мою дорослу голову прийшло лише через 3 роки.

Я схопив ключі від квартири та машини та як ненормальний побіг сходами вниз. Завів двигун та витиснув на максимум. За 20 хвилин вже був на місці. Поставив автомобіль на сигналізацію та пішов.

Парк був... Пустим? Що? Я пройшов метрів 300 та побачив свою неймовірну дружину. Сьогодні на ній була біла сукня по фігурі, на бретельках, до середини стегон, яка внизу була мереживною, мала не надто глибоке, але дуже гарне декольте. На ніжках були білі босоніжки на каблуці. Волосся завите у локони, ледь помітний макіяж, і як завжди червона помада на вустах.

Підійшов до неї з посмішкою на обличчі та промовив:

- Привіт, моя чарівна дружино- її сяючі карі очі були неймовірно гарними 

- Привіт, мій коханий чоловік- легенько вхопив за талію та припав ніжним поцілунком до вуст

- Ти пам'ятаєш це місце?- поглядом обвела парк. Ми стояли біля лавочки, на якій була якась коробочка. Над нами схилилися десятки дерев, утворюючи своєрідну арку

- Звісно пам'ятаю. Наша перша зустріч, розмова, твоє червоне обличчя від моїх компліментів. Ти тоді була теж у білій сукні, але іншого фасону, а на ніжках були білі кросівки- розповів їй я. Вона трішки була здивована

- Правильно. Я думала, що ти вже забув це- тихо сказала Ніколь

- Я все знаю, що пов'язане з тобою. Почати перечисляти?- тихо засміялася та охопила мою талію руками

- Не потрібно, ми тут не для того- загадково промовила

- А для чого?- підняв брову

- Сьогодні твій день, коханий, і я хочу тобі сказати: ще тоді, коли ти йшов до нас з Ірою, я вже тоді пропала. Твоя сила, енергетика, впевненість у собі, все це мене просто причарувало до тебе. Коли я ближче дізналася про тебе, то зрозуміла, що ні в кого немає такого доброго та великого серця, в якому виявилося місце і для мене. Я жила з мріями про тебе всі ті роки, думала, що не гідна тебе, що мала, що негарна. Але ти розвіяв всі мої сумніви. І ось- моя мрія бути твоєю дружиною здійснилася!- переплела пальці наших правих рук та з ніжністю поглянула спочатку на наші широкі обручки, а потім на мене.- Я дуже вдячна долі, що в один прекрасний літній день вона піднесла мені тебе. З тобою я стаю іншою. Я дуже кохаю тебе, Єгоре. І буду кохати до кінця своїх днів!- поцілувала мене. 

Відсторонилася та стерла з мого обличчя сльози. Я торкнувся долонями її лиця та теж стер мокрі доріжки з гарного обличчя

- Що ж- шморгнула носиком,- настав час для головного подарунку- взяла коробочку до рук та вручила мені

- Кохана- протягнув я.- Я ж просив нічого мені не купувати. Ти та донька мої найголовніші та найцінніші подарунки

- Цей подарунок дуже цінний. Відкривай- взяв коробочку та розв'язав бантик на ній. Поглянув на Ніколь, яка обіймала мене за талію. Відкрив і завмер.

Тест... Знімок УЗД... Маленькі носочки рожевого кольору...

- Ніколь... Боже... Так? Скажи, що це не жарт- благав її я і нова порція сліз скотилася по моїх щоках. Дружина засміялася та стирала мої сльози

- Плачеш, як маленька дитина- покепкувала Ніколь з мене.- Це правда. Це не жарт, не розіграш. Нас буде більше, рідний. З днем народження!

- Кохана!- викрикнув я та схопив її під сідниці і почав кружляти.- Ти найкраща. Дякую тобі! Дякую, що з'явилася у моєму житті!- покривав обличчя Ніколь поцілунками, а вона ще більше плакала.- Заспокойся, не можна плакати. Все, тепер ти будеш постійно під моїм наглядом. Я від тебе ні на крок не відійду. Кирило мене підміне на декілька років