3 розділ. Боюся її втратити...

Єгор

- Що таке, мила?- Кирило взагалі не зрозумів, що з нею таке

- Ти якого біса тут забула?!- прокричала сестра та різко встала зі свого місця. Я повернув голову та побачив якусь дівчину, приблизно таких же років як дівчата, в короткій спідниці та топові. І я зрозумів, що це та сама Інга

- Ніколь, Іра, привіт- провищала вона та зобразила щасливу посмішку на наколеному обличчі. Хотіла обійняти Ніколь, але дівчина посунулася до мене майже впритул

- Руки забрала і згинь з моїх очей!- дівчина показала їй на вихід

- А чому так непривітно? Я ж хочу помиритися- вона нагло всілася по другий бік від мене та дивилася на мене. Іра зараз вибухне та почне її бити, я бачу, що вона ледве стримується. Якби не хватка Кирила на її талії, то їх би вже розбороняла охорона закладу

- Слухай, йшла б ти звідси, доки я охорону не покликав, буде ж гірше- Кирило швидко притиснув Іру до себе, щоб вона не накинулася на неї

- Краще іди, справді. Не створюй собі ще більше проблем- промовив я та подивився на Ніколь, яка пішла до барної стійки, Іра відразу ж побігла за нею

- Ой, я навіть не помітила, що тут сидять такі привабливі чоловіки- вона нагло простягнула свою руку з нарощеними нігтями до моїх грудей, я вмить відсунувся від неї та прокашлявся.- Познайомимося? Я Інга

- Мені неприємно познайомитися, Інго. Йди подалі звідси. Чи тобі нагадати, як ти підставила та зрадила дівчат?- нагадав їй я, а вона навіть і бровою не повела та вдала, що не розчула те, що я їй сказав. Актриса бісова. Натомість кидала на мене свої гидкі кокетливі погляди

- Може підемо звідси, м?- вона взяла коктейль Кирила та відпила, переключивши всю увагу на нього. Я стиснув руки в кулаки та вже хотів їй щось сказати, але до столу підлетіла схвильована не на жарт сестра

- Єгоре, Ніколь... вона кудись зникла- я підірвався на ноги

- Як? Куди? Коли?

- Коли ця стерва кидала на тебе погляди та хотіла доторкнутися, я відвернулася на секунду, а її вже немає- Іра сіла та закрила обличчя руками. Я схопив сумочку Ніколь

- Будьте тут, я пішов- я здається перестрибував перший раз в житті через дві сходинки. От же ж... ця Інга взагалі ненормальна, не дивно, що саме вона підставила дівчат і вони перестали з нею спілкуватися. Коли я рвонув від столу, то почув слова сестри, які були їй адресовані:

- А тобі я зараз проведу виховний урок, дорогенька, щоб ти більше не заглядалася на зайнятих хлопців- я думаю, що та стерва завтра буде ходити без половини волосся на голові та з синяками під очима. Все-таки бойова в мене сестра та порве будь-кого за дорогих людей.

Я вийшов на вулицю та оглядався по сторонах. Ніде не видно. Взяв телефон та набрав. Гудки, гудки, гудки... відповіді нуль. Добре, телефон вже ввімкнений. Серце гупало об ребра. Тільки зараз зрозумів, що понад усе боюся втратити її. Я так її кохаю! Пішов на право. Знайшов якийсь ще один вхід в клуб. Це запасний. Подивився вперед себе та побачив дві дівчини, які сиділи на якихось ящиках. Ніколь...

- Ніколь- крикнув я. Вона швидко підняла голову та встала на ноги. Підійшов на відстані витягнутої руки та заглянув в її червоні від сліз карі очі

- Не чіпай!- крикнула на мене якась світловолоса дівчина та міцніше обійняла Ніколь

- Єгоре...- її вуст торкнулася легка посмішка

- Ніколь, йди до мене- я простягнув їй руку і чекав. Її карі очі були вологими, а щоки ледь червоними

- Ти його знаєш?- запитала її нова подруга

- Знаю...

- Так це ти через нього сюди втекла та плакала? Це його ти так сильно кохаєш?- я вже і сам це зрозумів, коли не побачив її в клубі. І навіщо та подруга взагалі підійшла до нас? Та ще й Іра з нею заговорила. А вона тільки те й робила, що намагалася знайти з нами спільну мову та привернути нашу з Кирилом увагу. Стоп... Кохає? Мене?

- Так, Олю, правда все гаразд. Я піду, дякую тобі- ця Оля покосилася на мене і таки відпустила мого кокосика з обіймів. Маленька рука Ніколь лягла мені у долоню і я швидко закутав її у свої ведмежі лапи, як колись говорила дівчинка. Вона охопила мою спину і тихо схлипнула та видихнула. Я зарився лицем в її волосся та вдихав аромат. Це тільки мій кокосик, я її ніколи не відпущу і не віддам нікому. Хай тільки спробують підійти до неї, живими їм не бути!

Ця Оля ледь помітно посміхнулася. Я кивнув їй. Вона пригрозила мені кулачком, а я посміхнувся та ще раз кивнув. Мала на увазі, що якщо її ображу, то мені буде гаплик. Вона пішла, а ми залишилися так і стояти і обіймах. Її часте дихання вирівнялося і тепер вона дихала спокійно

- Дурненька моя, більше не маю слів- прошепотів їй на вушко та стиснув талію

- Ну і хай, головне, що твоя- тихо сказала дівчинка та міцніше обійняла мене

- Що б ти там не надумала у своїй голові, коли побачила, що вона чи хтось інший лізе до мене та намагається привернути мою увагу, запам'ятай раз і на все життя: тільки тебе я кохаю і так буде до самої смерті. Ти почула мене?- я трішки її відсторонив від себе та заглянув у карі очі, в яких більше не було сліз, а лише сповнений ніжності погляд

- Почула- опустила голову донизу. Я підняв її за підборіддя, похитав головою та тихо запитав:

- Те, що Оля казала, правда? Ти кохаєш мене?- блукав поглядом по її обличчі та очікував на відповідь. Вона закрила очі, видихнула, відкрила та від усієї душі та серця промовила:

- Кохаю. Причому давно. І до втрати пам'яті, кохаю тільки тебе- я посміхнувся на всі 32 та закинув голову догори. Моя. Тендітні ручки лягли на мою шию і пальчиками Ніколь її гладила. Зазирнув в очі та запитав:

- Тебе нічого не лякає?

- Тобто?

- Різниця у віці- тихо відповів я

- Абсолютно байдуже на неї, Єгоре- я взяв її лице в свої долоні та стирав розмазану туш

- І навіщо було ревіти тут? Макіяж зіпсувала. Могла ж просто сказати мені- я цілував її щоки. Такі ніжні...

- Це через тебе я його зіпсувала. Не могла, я боялася, що ти... Мене відштовхнеш, почнеш говорити про велику різницю. Знаю я вас, чоловіків- стиснула сильніше мою шию