Розділ 17. Дарунок від Вищих

Лія, 1-2 лютого

Я знала, що Дом і дівчата турбуються про мій стан, але я не могла їм нічого сказати. Я боялася навіть самій собі зізнатися в причині своєї слабкості — надто вже неймовірною вона здавалася! Мені доводилося блокувати свої почуття, брехати близьким, аби вони не дійшли тих самих висновків, що і я.

Та не могло так бути і все!

Я намагалася переконати себе, що мені все здається, але внутрішній голос шепотів повірити. На жаль, він не вперше мені нашіптував і щоразу я розчаровувалася. Я не хотіла знову відчути той біль, порожнечу, яких зазнавала протягом 24 років. Не хочу вірити! Не буду! Не стану дарувати собі марних надій. Я вже знайшла свою Аврору, моя дівчинка повернулася до мене. Більшого мені й не треба.

Тільки ось… Що ж тоді зі мною відбувається?

Я знала, що не хвора — я б відчула хворобу. І вік тут теж ні до чого: з роками занепад сил з'являється тільки при активних шаманських практиках, і те, якщо регулярно відпочивати і давати собі час на відновлення, то сил вистачатиме. Отже, хвороба і вік однозначно виключалися. З відомих мені причин залишалася лише одна — найбільш неймовірна. Я чудово пам'ятала, що в мене раніше виникав подібний стан, тільки його обставини були досить специфічними.

Такий сильний відтік енергії та постійну слабкість я відчувала лише тоді, коли носила Аврору під серцем. Всі ті помилкові симптоми, що час від часу з'являлися в мене після, були настільки слабкі, що до них не варто було серйозно ставитися. Зараз же у мене був такий самий стан: мені не вистачало енергії і я стала занадто емоційною. А ще затримка. Ось що точно говорило про одне, тим більше що цикл у мене завжди був стабільний, а клімакс у жінок в моїй сім'ї наступав пізно. Але я вперто відмовлялася вірити і гнала геть усі думки про вагітність.

Яка в біса дитина в моєму віці?! Я цілих 24 роки не могла завагітніти, поки була молодою, і що зараз, коли мені 43, я змогла? Дурня якась! Так не буває. Не вірю і все тут!

Але щоб виключити вагітність, я все ж таки мала перевіритися. Тільки тоді я зможу зі спокійною душею шукати інші причини свого стану. Дочекавшись, коли Дом піде у Форт і, відправивши Аврору та Єву вранці до бабусі Вести, я забралася до кімнати Єви. У неї завжди були тести, вона в цьому плані дуже тривожна. Я переживала, що мені доведеться перерити всю кімнату, але, на щастя, тести знайшлися в тумбочці біля ліжка. Стягнувши один, я повернулася до своєї спальні й закрилася у ванній.

Тільки не панікувати. І сподіватися також не потрібно. Я стільки разів розчаровувалась, що вже сил немає. Втомилася. Але мені треба все перевірити, інакше Дом мене силоміць потягне до лікаря. Мені б не хотілося, щоб він дізнався про дитину таким чином, якщо, звичайно, все підтвердиться.

Глибокий повільний вдих. Один, другий, третій… Я вже проходила через це багато разів. Мені просто треба заспокоїтися та дочекатися результату. Знову. Небо і земля, як довго тягнуться ці хвилини!

Коли потрібний час минув, я взяла тремтячими руками тест і подивилася на нього, в глибині душі сподіваючись на позитивний результат, але практично в нього не вірячи. Я просто перевіряю, як завжди. Нічого нового там не побачу. Адже так?.. ***

Я не повірила своїм очам. Може, в мене проблеми із зором і тому в очах двоїться? Але ні, все інше я бачила чітко. Помилки не могло бути: тест показував дві смужки. Стільки довгих років я мріяла їх побачити, а зараз розгубилася, не хотіла вірити. А раптом тест помиляється? Єдиний спосіб дізнатися напевно — сходити до лікаря. Ось тільки проблема в тому, що мене тут усі знають, і якщо я запишуся на прийом до гінеколога, то підуть плітки. Я не могла допустити такого.

Вихід лише один. Іти у Форт. Джеймс Род розбирається у всьому і визначити вагітність за аналізом крові йому не складе труднощів. А ще він точно триматиме рота на замку. Тільки от пробратися до нього треба непоміченою, інакше у Дома виникнуть підозри.

Я швидко зібралася і рішучим кроком попрямувала до Форту. Нема часу на сумніви, мені потрібно з'ясувати все прямо зараз. Сніг під ногами рипів, мороз кусав за щоки, але я тільки дужче куталася в теплу шаль, не помічаючи нічого навколо. У Форті мені пощастило: Дом пішов зі своїми солдатами в ліс на тренування і я зі спокійною душею могла піти до Джеймса. Захопивши в їдальні чашку кави для нього та чаю для себе, я поспішила до його кабінету.

— О, Ліє! — Джеймс здивовано підняв брови, коли я поставила перед ним чашку з кавою. Двері в його кабінет були прочинені, тож я не стала стукати і відразу зайшла. — Яка приємна несподіванка! Дякую за каву. Сідай, — Джеймс кивнув у бік вільного стільця. — Ти у справі чи зайшла скоротати час, поки Дом зайнятий?

Присівши на стілець, я зробила кілька добрих ковтків чаю і поставила чашку на столик. Мої руки знову почали тремтіти від хвилювання, так що я ледь не облилася.

— Я у справі.

— Що трапилося? — Джеймс зняв окуляри і уважно подивився на мене. Від його уваги не вислизнула моя схвильованість.

Я дістала з кишені тест і поклала на стіл.

— Мені потрібно, щоб ти це перевірив. І прошу тебе, Джеймсе, без коментарів.

Джеймс знову одягнув окуляри, подивився на тест і навіть не усміхнувся. Він нічим не виявив своїх емоцій, хоча я відчувала його здивування, зацікавленість і навіть певну радість. Він стільки років проводив різні аналізи та дослідження, сподіваючись допомогти мені з Домом, але нічого не допомогло, а тепер перед ним лежав позитивний тест на вагітність.

— Знімай пальто і закатай рукав, — Джеймс підвівся з-за столу і попрямував до своєї шафи. — А я поки що все підготую.

Джеймс узяв у мене зразок крові з вени і почав його аналізувати. Я в один ковток допила чай і почала нервово ходити туди-сюди його кабінетом.

— Ліє, сядь на стілець і не маяч, ти мене відволікаєш.

Я неохоче присіла. Я не могла спокійно сидіти, коли сильно нервувала. На щастя, Джеймс працював швидко і незабаром результат був готовий.