Глава 12

Сонце зайшло за обрій і Меридіт неохоче спустилася до бенкетного залу на вечерю. Не хотілося бачити Торіана та Джарілу, але не могла проігнорувати запрошення королеви. Лакей провів її до місця за королівським столом, де вже розмістився Торіан. Їй знову випала честь сидіти навпроти королеви. Меридіт зайняла відведене їй місце й сподівалася, що Торіан мовчатиме. Він прискіпливо глянув на дівчину та осудливо помахав головою:
— Меридіт, радий вас бачити, але вам не здається, що на вечерю з придворними доречніше було б вдягнути сукню?
Дівчина опустила погляд на свій одяг. Не розуміла, що саме не подобається Торіану. Чорні штани та біла сорочка з темним корсетом вважалися стандартною формою шукачок. Вона стиснула плечима:
— Я тут на службі й саме такий одяг вважаю доречним.
— Жаль. Сподіваюся колись знову побачити вас у сукні. Я пам’ятаю якою жіночною та звабливою ви можете бути.
Від такого непристойного компліменту дівчина склала руки на животі, наче намагалася заховатися від Торіана. До зали зайшла королева і всі підвелися. Джаріла зайняла своє місце за столом і розпочалася трапеза. Здавалося, королева зовсім не помічає Меридіт і від цього дівчина відчула полегшення. Несподівано королева підвелася та виголосила промову:
— Я рада оголосити вам про весілля, яке відбудеться через місяць. Герцог Торіан Максвел попросив у мене руки герцогині Меридіт Локсвуд і я дала згоду на цей шлюб. Тож піднімемо келихи за щасливе подружнє життя, адже поєднання двох закоханих сердець це завжди радість.

У цю мить у Меридіт наче забрали повітря. Вона розгублено дивилась то на королеву, то на Торіана, в надії, що хтось з них спростує цей невдалий жарт. Всупереч сподіванням, Торіан широко всміхнувся, злегка підніс келих та нахилився до дівчини:
— Не дивуйтеся, люба. Я бачу ви шоковані щастям. Ви мені давно подобалися і коли королева запропонувала наш шлюб, я погодився не роздумуючи. Навіть ваша репутація, зіпсована вчинком батька, не стала на заваді.
Він говорив зверхньо, наче шлюб з ним, то велика честь. Джарілла сіла на стілець та приклала склянку до вуст. Меридіт під столом стиснула пальці в кулаки. Вона взагалі не хотіла заміж, а тим більше за Торіана. Вважала себе створеною не для сім’ї. Дивлячись на королеву, дівчина насупила брови:
— Це ви вирішили видати мене заміж?
— Я, — королева навіть не приховувала свою підступність, — не треба подяки, дорогенька. У твоєму віці та з такою репутацією важко вийти заміж. Я не могла не помітити як ви з герцогом Максвелом дивитися одне на одного і вирішила поєднати закохані серця.
Дівчина міцно стиснула губи. Розуміла, Джаріла зробила це навмисно. Очевидно, таким чином королева бажала покласти край вигаданому роману Меридіт з королем. Вона похитала головою:
— Але я не хочу. При всій повазі, у мої плани не входить заміжжя.
— Мабуть, я маю дещо пояснити, — королева поклала склянку на стіл. — Оскільки ваш батько поніс покарання за зраду, то тепер вашою долею опікується король і я. Ви ж пам’ятаєте нашу розмову вранці? Раджу вам звикати до думки, що герцог Максвел стане вашим чоловіком. Це рішення непохитне і ніщо не зможе змінити його.
На мить, Меридіт приречено заплющила очі. Залишалася єдина надія на короля. Тільки він міг скасувати ці непотрібні заручини. Розуміла, таким чином він би тільки підтвердив підозри Джаріли щодо їхнього любовного зв’язку, проте не збиралася ставати дружиною Торіана. Вечеря минула наче в тумані. Майже не чула привітань та не бачила натягнутих посмішок. Королева пішла із залу, а це означало, що тепер Меридіт ніщо не затримувало. Дівчина підвелася та направилася до виходу. До неї підійшов Торіан і виставив лікоть:
— Дозвольте вас супроводити.
Меридіт кивнула та неохоче схопилася за простягнуту руку. Вони йшли напівтемними коридорами. Торіан доторкнувся долонею до пальчиків дівчини:
— Я розумію, для вас новина про наш шлюб дещо несподівана, але невже ви ніколи не помічали мою зацікавленість вами?
— Ні, я гадала ваша увага викликана лише через роботу, — Меридіт прикусила губу і не бажала втрачати шансу розірвати ці заручини. Вона зупинилася біля покоїв, — Торіане, я не хочу, щоб ми одружувалися через наказ королеви. Можливо варто з нею поговорити й пояснити, що цей шлюб нам не потрібний?
— Не переймайтеся. Ви — вродлива, стерпна, у міру розумна дівчина. Зіпсована репутація не привід, щоб відмовлятися від вас. Не хочу своєю відмовою ганьбити вас на все королівство. Впевнений з вас вийде чудова дружина, ви не погана партія.
Чоловік говорив про неї, наче про породистого жеребця. Меридіт насупилася й сама не зрозуміла в яку мить, з її вуст вилетіли слова:
– І жодного слова про почуття…
— Жодного? Я кохаю вас. Не розумію навіщо озвучувати очевидне, — раптом Торіан потягнувся за поцілунком. Його шершаві губи опинилися на вустах Меридіт. Легкий секундний дотик і дівчина відхилилася. Відсахнулася, наче від розпеченого заліза.
— Гадаю до весілля нам не варто порушувати норми пристойності. Добраніч!
Дівчина забігла до покоїв та заховалася за дверима. Важко дихаючи, притулилася до них спиною. Рукавом гидливо витерла губи. Дотики Торіана здавалися липкими й від них хотілося якнайшвидше позбутися. Натомість вуста Кайрана нагадували солодкий мед, який бажала смакувати вічно. Кайран. Від згадки про нього серце боляче стиснулося. Дівчина вирішила, що повинна спробувати виправдати його.
Наступного дня Меридіт взяла сніданок та піднялася у вежу. Чоловік сидів на колінах, прикутий ланцюгами до стіни й здавалося з учорашнього дня, навіть не поворухнувся. Дівчина мовчки підійшла до нього та приклала флягу до вуст:
— Як ти сьогодні?
— Ще живий, якщо ти про це, — Кайран жадібно зробив кілька ковтків. Дівчина простягнула ложку з їжею:
— Не про це. Я хочу спробувати знайти справжнього вбивцю твоїх батьків. Тоді ти станеш вільним. Мені потрібна зачіпка. В ідеалі — зброя, якою вбили монархів, або ж якась особиста річ. Минуло багато часу, буде важко спіймати магічні потоки, але я спробую.