Глава 10

Сиріан повільно підійшов до столу:
— Меридіт! Нарешті! Чув тобі вдалося дізнатися нову інформацію з вуст Кайрана, проте ти мені її й досі не повідомила.
Дівчина прикусила губу. Як і підозрювала, той маг все розповів королю. Вона невпевнено кивнула:
— Він продовжує стверджувати, що не знає де корона та запевняє у своїй невинуватості. Ви впевнені, що саме Кайран убив ваших батьків?
— Меридіт, ми вже це обговорювали, — Сиріан взяв два бокали з брунатною рідиною зі столу та підійшов до дівчини. Зупинившись, простягнув їй склянку, — так, я впевнений. Я бачив його зі зброєю у руках і магічний слід вказав на нього. Таке неможливо підробити.
Дівчина взяла з його рук бокал. Король дзвінко цокнув по ньому своєю склянкою та підніс до вуст. Меридіт змушена була повторити його дії. Терпка рідина одразу обпекла горло. Цей напій явно міцніший ніж вино, яке вона пила за вечерею. Дівчина ледь стрималася, щоб не скривитися. Чоловік забрав порожню склянку з її рук та поклав на комод. Пальцем доторкнувся до її підборіддя, змушуючи дивися на себе:
— Ти надто наївна, якщо повірила моєму брату. Свого часу він без проблем зваблював жінок. Невже його шарм і тобі затуманив розум?

Затуманив. Не тільки затуманив, але й проник до серця й кожну секунду змушував хвилюватися. Звісно, зізнатися у такому дівчина не могла.
— Ні, я просто не хочу, щоб справжній вбивця розгулював на свободі, поки ваш брат сидить у в’язниці. Перевіряю усі можливі варіанти.
Сиріан, мандруючи шкірою дівчини, провів пальцем по шиї донизу. Зупинився на верхньому ґудзику її сорочки. Меридіт затамувала подих і не знала, як реагувати. Був би це хтось інший, вона б неодмінно вдарила б його, але з королем такого робити не можна. Боялася за сестер, які опинилися у заручниках. Захмелілі темні очі короля виказували хіть:
— Ти достатньо вродлива. Не дивно, що мій брат спокусився на твою красу.
Він нахилився надто близько й потягнувся до її вуст. Одночасно його рука сповзла до низу та окреслювала груди. Меридіт, наче вжалена осиним роєм, різко відскочила назад і позбулася небажаних дотиків:
— При всій повазі, Ваша Величносте, але вам не личить таке казати мені. У вас є дружина. Вона засмутиться вашою увагою до мене.
— Їй знати необов’язково.
Сиріан зробив крок до дівчини. Вона не мала куди відступати. За спиною лише стіна. Меридіт відчувала себе у пастці. Її очі розширилися й у них виднівся страх. Король взяв дівчину за руку.
— Ми з королевою надто різні. Я почуваюся самотнім. Вона — донька короля сусідньої країни. Наш шлюб договірний. Джаріла подарувала мені сина, але її дотики здаються холодними. Я бажаю знайти ту, яка грітиме мене холодними ночами.
Він підніс пальчики Меридіт до вуст і почав заціловувати. Його дотики здавалися огидними, немов залізні цвяхи пронизували пальці. Дівчина висмикнула руку:
— Я не та, хто вам потрібен. Не вмію гріти чоловіків.
— Так навіть цікавіше, — король широко всміхнувся. Примостив долоні на її талії та притягнув до себе, — не бійся, Меридіт, я тебе усьому навчу. Тобі сподобається.
Чоловік потягнувся до її вуст. Дівчина вирвалася з полону колючих рук та відійшла до дверей. Бачила іскри злості у темних очах, проте не могла виконати непристойне бажання короля. Вона гордо підняла голову та намагалася, щоб її голос не тремтів:
— Я — шукачка. Не перетворюйте мене на куртизанку. Кайран почав мені довіряти. Я потрібна вам. Відчуваю, ще трохи й він викаже мені всі секрети. Проте я відмовляюся співпрацювати, якщо ви шукатимете втіху у моєму ліжку.
— Ти не можеш відмовитися. Я — король! — з грудей Сиріана вирвався крик, — крім того, не забувай, у мене твої сестри.
Ця згадка важким тягарем впала на груди. Сталося те, чого вона найбільше боялася. Її знову шантажують. Дівчина стиснула пальці в кулаки:
— І все ж, я відмовляю. За життя сестер я спіймала Кайрана і привела його до вас. Якщо стратите моїх сестер, то ви не людина свого слова. Ми домовлялися, їхнє життя в обмін на небезпечного злочинця. Я спіймала його, а ви й далі продовжуєте свій шантаж. Не заплямовуйте мою честь. Якщо зробите це, то я не розпитуватиму Кайрана. Подумайте, що важливіше — корона роду, чи тимчасова втіха зі мною, яка не принесе вам жодного задоволення?
Меридіт й сама не знала, звідки у неї з’явилася відвага. Сподівалася, король відмовиться від своїх намірів. Він підійшов до столу та всівся на крісло. Дівчина відчула незначне полегшення, проте хвилювання міцно стиснули груди. Сиріан виморожував суворим поглядом:
— Завтра я їду на три дні. Коли повернуся, ти маєш дізнатися де корона. Якщо ні, то офіційно станеш моєю фавориткою. І не забувай про сестер. Зараз вони живі, в теплі та здорові. Але це може змінитися. Для тебе головне — правильна мотивація. Отже, маєш три дні. Час пішов.
Дівчина зробила квапливий реверанс та вибігла з покоїв. Блискавкою оминула охоронців і зіштовхнулася з чужою спиною. При світлі свічок впізнала Клавдію, головну служницю її Високості королеви. Служниця поспішно попросила вибачення:
— Вибачте, герцогине. Я вас не побачила.
— Нічого страшного, нам варто забути про це, — Меридіт кивнула і далі попрямувала коридором. Розуміла, що у цьому зіткненні винна вона, але аж ніяк не Клавдія.
Вранці снідала у покоях. Досі не могла забути вчорашній інцидент з королем. Здавалося, він розпізнав її гру і цими умовами не залишив їй вибору. Ставати його фавориткою не хотілося, але й виказувати таємниці Кайрана теж. Чітко розуміла, що Сиріан вб’є брата, щойно отримає бажане. Почувалася мишею, загнаною у пастку. Почувся стук у двері й на порозі з’явився королівський паж. Меридіт огорнув страх й викликав сироти на тілі. Боялася почути послання від короля, проте хлопець не мав наміру мовчати:
— Вибачте, герцогине. Його Величність наказав вам спуститися. Король вирушає до Маренсбургу й перед від'їздом, бажає бачити вас.

Дівчина підвелася та несміливою ходою направилася до виходу. Ноги, наче чужі, відмовлялися коритися й кожний крок давався важко. Боялася, Сиріан знову щось вигадав та озвучить нові умови. Меридіт вийшла на вулицю й зупинилася на верхній сходинці, не наважуючись спуститися нижче. Король якраз прощався з дружиною. Він скупо поцілував її ручку:
— Не сумуйте, Ваша Величносте. Я швидко повернуся. Подбайте про сина.
— Звісно. Чекатиму на вас з нетерпінням.
Сиріан помітив Меридіт та простягнув до неї руки:
— Герцогине Локсвуд! Підходьте, не соромтеся, — Меридіт неохоче наблизилася до короля та розкланялася у реверансі. Сиріан одразу схопив її пальчики та підніс до вуст. Його поцілунок був схожий на укус п’явки, такий же липкий та болючий, — сподіваюся, ви не забули про нашу угоду.
— Звісно ні, не турбуйтеся, я виконаю завдання, — дівчина поспішно забрала руку. На собі відчувала чіпкий погляд короля й відвела погляд. Сиріан смикнув за камзол:
— Я сподіваюся на це. Коли повернуся з подорожі, ми побесідуємо. Наодинці.
Король розвернувся та попрямував до карети. Його слова Меридіт сприймала як загрозу. Боялася й уявити, які вільності дозволить собі чоловік наодинці з нею. Карета відділилася від палацу, а заціпеніла дівчина й досі дивилася їй у слід. Королева розправила мереживне віяло та звернулася до дівчини:
— Прогуляємося, Меридіт?
Спиною дівчини пробіглися крижані мурахи. Суворий тон Джаріли не передвіщав нічого доброго. Меридіт кивнула і вирушила слідом за королевою. Вони йшли кам’яною доріжкою та мовчали. Проте, щойно зайшли до саду, як королева не стримала свого обурення:
— Ви тут недавно, герцогине, і напевно не знаєте всіх встановлених норм. Змушена повідомити вам, що гріти ліжко одруженого чоловіка суворо заборонено, а тим більше якщо він король.
Дівчина зупинилася й намагалася вистояти на ногах. Її спиною, яку нещодавно обморожував холод, пронісся пекучий вогонь. Клаудія! Ну, звісно, служниця зробила неправильні висновки й розповіла королеві. Меридіт перелякано похитала головою:
— Не хвилюйтеся, Ваша Величносте! Король не зраджував вам зі мною. Після вечері я звітувала йому щодо роботи, але це все. Ніяких стосунків між нами немає.
Королева вдавано засміялася:
— Я не настільки дурна, щоб повірити у таке. Гадаєш, я не розумію, чому Сиріан помилував тебе? Донька зрадника повинна б висіти з ним на шибениці, бути ув’язненою, або хоча б бути відісланою у монастир, щоб вимолювати прощення за гріхи батька. Але аж ніяк не жити у розкошах палацу та користуватися своїм титулом, – королева схопила дівчину за руку та боляче стиснула зап'ястя, — зізнавайся, як давно ти улюблениця короля?
Її зелені очі спалахували злістю. Засліплена ревнощами, вона повірила у непристойні плітки. Меридіт розуміла, що переконати її у протилежному буде складно. Дівчина похитала головою:
— Запевняю, я не його улюблениця. Я вистежила Кайрана і саме цим заслужила повернення титулу. Короля цікавлять лише мої професійні вміння й любовні втіхи тут зовсім ні до чого. Невже гадаєте, що чоловіки бачать у мені жінку? У цих штанах та сорочці я їх зовсім не приваблюю.
Меридіт явно перебільшувала, адже добре пам’ятала залицяння Торіана. Риси на обличчі Джаріли пом'якшали й вона відпустила руку дівчини:
— Я все розумію. Він – король, ти не могла йому відмовити. Але ніколи не бреши мені. Робочі питання не обговорюють вночі у королівській спальні. Сиріан відправився у подорож на кілька днів. Замість того, щоб покликати мене, він надав перевагу тобі, – у її тремтячому голосі відчувався докір, а на очах виступили ледь помітні сльози. Щоб заспокоїти жінку, Меридіт намагалася говорити впевнено:
— Ваша Величносте, запевняю, я кажу правду і ваші ревнощі безпідставні.
— Я на це сподіваюся, — погляд королеви застиг на комусь, хто стояв позаду Меридіт. Вона хитро зіщулила очі, — здається, я знаю, як допомогти уникнути тобі уваги короля. Зустрінемося за вечерею.
Джаріла хитро посміхнулася та оминула дівчину. Різка зміна настрою насторожувала. Меридіт розвернулася і побачила, куди прямувала королева. Вона підійшла до Торіана й простягнула йому свою руку. Він галантно поклонився та поцілував її пальчики. Вони, не поспішаючи, пішли у глиб саду. У грудях дівчини зародилося погане передчуття. Королева явно щось задумала.