Бознашо

Надія

Немов потрапив у минуле,

Ще те життя, де діти ми.

Як же життя це промайнуло,

Як помінялися світи.


 

Прекрасні миті там, далеко,

Де місяць сяяв і світивсь,

Там де гніздо звивав лелека,

І де на тебе я дививсь.


 

В ночі... Але хіба ж я зором...

Любив тебе та осягав.

Палали тихо зорі,

А я тоді ще все не знав.



#3618 в Різне
#922 в Гумор
#940 в Поезія

У тексті є: вірші, час, річ

Відредаговано: 04.04.2022

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше