Розділ 7.2

Чого Меланія боїться найбільше? Не бідності — вона багата. Не самотності — вона нею насолоджується. Не скандалів — вона їх створює.

Вона боїться втратити контроль. Вона контролює все: свій бізнес, своїх художників, свого батька, свій раціон, свої емоції. Вона закована в броню з "Химери" і свого сарказму. Щоб отримати цей підпис і довести її до вівтаря, мені треба зламати цей контроль. Мені треба змусити її довіритися мені. Не розумом (розумом вона мені не повірить ніколи), а тілом.

Я згадав слова Арсенія про «мікротріщину». 

«Тобі потрібен той, хто не побоїться зробити тріщину». Я сказав це їй в обличчя, і вона не заперечила.

В голові почав вимальовуватися план. Я ж "йог", чи не так? Я ж "духовний наставник". У йозі є практики, які неможливо виконати самому. Де ти мусиш повністю віддати свою вагу, свою безпеку в руки партнера. Акройога. Це ідеальна пастка. Там потрібна не сила, а тотальна довіра. Саме те, чого у Меланії немає.

Але була одна проблема. Я міг сидіти в позі лотоса і робити розумний вигляд, але Акройога — це складна техніка. Одне незграбне рух, і ми обидва полетимо носом у газон. Якщо я впущу її — я програв. Якщо я буду тремтіти під її вагою — я програв. Я маю бути скелею. Я маю бути Богом рівноваги.

Я дістав телефон і відкрив список контактів. Мені потрібен експрес-курс. І мені потрібен він прямо зараз.

Палець завмер на імені «Марко (Lotus Gym)». Власник найбільшої мережі елітних йога-студій у Києві. Півтора року тому його бізнес тонув у боргах і корпоративних скандалах. Я витягнув його з тієї ями, реструктуризував борги і врятував його репутацію. Він казав: "Дем'яне, я твій боржник до кінця життя. Проси що хочеш".

Настав час збирати борги.

Я натиснув кнопку виклику. Гудки йшли недовго. 

— Дем'яне! — радісний голос Марка пролунав у слухавці. — Яким вітром? Ти ж наче у відпустці?

— Привіт, Марку. Відпустка специфічна, — я посміхнувся, дивлячись на своє відображення у вікні пекарні. — Мені потрібна послуга. Терміново.

— Все що завгодно. Юридична консультація? Аудит?

— Ні. Мені потрібен твій найкращий інструктор з Акройоги. І порожній зал. На сьогодні. На зараз.

— Е-е... — Марко завис на секунду. — Ти вирішив змінити кваліфікацію?

— Можна і так сказати. Мені треба за три години навчитися тримати партнерку в повітрі так, наче я робив це все життя. Це питання... національної безпеки. І мого особистого виживання.

Марко розсміявся. 

— Звучить інтригуюче. Гаразд. Приїжджай у центральну студію на Печерську. Я дам тобі Інгу. Вона — звір. Вона навчить тебе тримати на ногах навіть слона, не те що жінку.

— Дякую, друже. Я виїжджаю.

Я поклав слухавку і допив останній ковток еспресо. Ну що ж, Лисичко. Завтра ти будеш літати. А сьогодні літатиму я, щоб не впасти обличчям у бруд перед тобою. Я кинув купюру на стіл і вийшов у шумний Київ.