Босоніж
Вся версія
…сиділи на лавочці поруч дитячого майданчика. Тато з дочкою. Дорослий тато з дорослою дочкою. Він в мештах, вона – босоніж.
…Літо майже скінчилось, а посеред міста ноги звільнились від кайданів лише в цей час. Не раз й не два, а цілих сто сорок штири чи сто сорок сімнадцять тисяч раз цього літечка вона лапала думку, що хоче чалапати босоніж. Щось тримало. Досвід поглядів з відкритим ротом вже був. Тримав не страх. Досвід прогулянки міським розжареним асфальтом теж не заважав. Що тримало? Та, тьфу! Для чого вишукувати причину? Мешти запхались до сумки та вже згодом опинились поруч тата з дочкою, котрі сиділи на лавочці поруч дитячого майданчика…
- взуйся, це ж важко босоніж, порадливо мовив тато.
- Нєа, босоніж – просто. Це навпаки тобі важко, хіхікнула доця.
- Чого це?
- Ну, давай! Зніми свої мешти!
- Та ти що?
- От бачиш. Тобі просто в мештах важко, а босоніж багато чого вже стає неважко…
Прийшла мама. Доросла мама до дорослої дочки, котра сиділа поруч дорослого тата. Мама трішки звикла до «вибрикоників» своєї дорослої малої. Тільки на всяк випадок перепитала «яку відстань позориська здолала мала, щоб дійти до лавочки поруч дитячого майданчика?» Виявилось не так вже й багато. Ніхто зі знайомих, певно, й не бачив…
Відредаговано: 23.08.2018
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
