19

Якби мені ще вчора сказали, що суботній ранок на базі відпочинку я проведу в лікарні, а пообіді сидітиму з ноутбуком над фінансовими звітами, то я б запитала, навіщо взагалі було їхати за місто. З таким самим успіхом можна було залишитися в офісі, підвернути ногу на сходах і замовити шашлик із доставкою.

На щастя, лікар після огляду та рентгену повідомив, що перелому немає. Зв'язки я розтягнула, тому найближчими днями доведеться берегти ногу, користуватися фіксатором і не вдавати із себе спортсменку. Останнє, між іншим, було абсолютно зайвим зауваженням. Після вчорашнього волейболу я й сама вирішила, що мої стосунки з великим спортом остаточно завершені.

Тепер сиджу на дивані у своєму котеджі, поклавши праву ногу на подушку, і розглядаю екран ноутбука, який мені передали разом із папкою документів. За вікном чудова погода, озеро виблискує під сонцем, а десь неподалік сміються люди, яким пощастило приїхати сюди справді відпочивати.

У мене ж попереду двадцять сім слайдів презентації, три фінансові прогнози й дедалі сильніша підозра, що хтось із колег дуже творчо підійшов до поняття «остаточна версія документа».

Починаю з найпростішого — відкриваю зведений звіт, який ми затвердили минулого тижня, і порівнюю його з цифрами на слайдах. Перші сторінки виглядають цілком пристойно. Загальна інформація про компанію, кілька графіків зростання, красиві фотографії виробничих потужностей, які я особисто ніколи не бачила, хоча працюю у «Вендор Груп» уже достатньо довго, щоб знати всі три способи перезавантаження нашого принтера.

Далі починаються фінансові показники, і моя ранкова надія швидко розібратися з матеріалами безслідно зникає.

На одинадцятому слайді прогнозований обсяг продажів відрізняється від затвердженого на сім відсотків. На чотирнадцятому використано старі дані щодо витрат на логістику, а на шістнадцятому хтось узагалі переплутав планові показники з фактичними. Причому зробив це настільки акуратно, що на перший погляд усе виглядає цілком переконливо.

Я кілька хвилин дивлюся на таблицю, намагаючись зрозуміти, як можна було припуститися такої помилки. Дані не просто скопіювали з іншого документа. Їх ще й красиво оформили, підібрали кольори, вирівняли стовпчики й додали діаграму. Людина витратила більше часу на те, щоб зробити неправильні цифри привабливими, ніж знадобилося б на їхню перевірку.

І от заради цього я вчора ледь не залишилася без ноги?

Відкладаю мишку й тягнуся до чашки чаю, яку принесла із собою з кухні. Він уже охолов, але зараз мені байдуже. У голові поступово складається картина: презентацію готували з кількох документів, які оновлювалися в різний час. Хтось узяв стару версію прогнозу, додав до неї нові графіки й навіть не подумав перевірити, чи відповідають вони одне одному.

У звичайному внутрішньому звіті це було б неприємно, але виправно. А от показувати такі матеріали потенційним партнерам, які збираються вкладати в співпрацю чималі гроші, — ідея сумнівна. Особливо якщо серед гостей знайдеться хоча б одна людина, здатна користуватися калькулятором.

Телефон вібрує поруч із ноутбуком. На екрані висвітлюється повідомлення від Олександра Марковича.

«Як просувається робота? Гості вже на території. Починаємо з обіду, презентація о четвертій».

Дивлюся на годинник. Майже перша.

До четвертої залишається три години, а мені ще потрібно перевірити щонайменше половину матеріалів.

«Знайшла кілька розбіжностей. Працюю. Якщо ніхто не заважатиме, встигну», — відповідаю й одразу вимикаю звук на телефоні.

Відкриваю таблицю з прогнозами й починаю перевіряти формули. За кілька хвилин помічаю ще одну дивну річ. У розрахунках для нового контракту використано коефіцієнт витрат, який ми змінили після останнього перегляду бюджету. Різниця здається незначною, якщо дивитися на окремий місяць, але в масштабах річної співпраці вона перетворюється на суму, за яку можна було б купити кілька квартир у хорошому районі.

Я машинально перераховую показники ще раз, потім відкриваю попередній звіт і звіряю дату останнього оновлення. Усе правильно. Старий коефіцієнт залишився в одному з проміжних файлів, хоча фінальну версію ми давно затвердили.

Цікаво, звідки його взяли?

Перевіряю назву документа. Звичайний робочий файл, який ми використовували під час підготовки квартального прогнозу. Нічого особливого. Мабуть, Марта отримала матеріали раніше, ніж ми внесли остаточні зміни, а потім просто не встигла оновити презентацію.

Принаймні це найпростіше пояснення.

Я виправляю формулу, зберігаю нову версію й переходжу до наступного розділу. Але вже за кілька хвилин розумію, що справа не обмежується неправильною цифрою.

На двадцять першому слайді наведено прогноз рентабельності нового проєкту. І він виглядає настільки оптимістично, що я мимоволі усміхаюся. Якби всі наші контракти приносили такий прибуток, генеральний директор міг би не лише потроїти мені зарплатню, а й подарувати кожному співробітнику по маленькому острову.

Проблема в тому, що цей прогноз не враховує додаткових витрат на запуск.

Відкриваю таблицю, яку ми готували для внутрішнього аналізу, і знаходжу потрібний рядок. Там усе зазначено правильно: обладнання, навчання персоналу, додаткові логістичні витрати. У презентації ж цієї частини немає.

Я відкидаюся на спинку дивана й кілька секунд розглядаю цифри.

Якщо Олександр Маркович покаже партнерам такий прогноз, вони можуть погодитися на умови, які згодом виявляться невигідними для самої «Вендор Груп». Звісно, контракт не укладають лише на підставі красивої презентації, але неправильні розрахунки здатні суттєво вплинути на переговорну позицію.

А це вже не просто питання оформлення.

Тягнуся до телефона й набираю номер нашої начальниці.