Розділ 27(17)

 Мія ще не була готовою зізнатись навіть собі у цих почуттях і тим паче оголити свою душу перед ним. Дракон проводжав дружину з надією, що зовсім скоро зможе повернути її. Чоловік дивився на дружину і пригадував, що так само колись відправив свою сестру, щоб вберегти. Натанаіл знав, що жерці відчули його світлу частинку, що забажають перевірити, чи ритуал принесе свої плоди, тому найрозумнішим рішенням було на деякий час відправити її якомога далі. Адже, коли вони зрозуміють, що він весь цей час водив їх навколо пальця, будуть намагатись все виправити. А для цього їм потрібна буде дівчина. Тільки вона здатна народити дитину від дракона.

 Мія вже місяць гостювала в Ейнара з Луаною. Поселили її в іншій кімнаті, щоб не ятрити душу спогадами про Данаріса. Та Мія змогла прийняти розставання зі срібним драконом як належне, те, що рано чи пізно все одно відбулося б з втручання Натанаіла, або без його участі. Майбутнього у них не було. Жалкувала тільки про те, що не відкрилась перед Натанаілом, що не поділилась з ним своїми почуттями. За цей місяць не отримала жодної звісточки від нього. Та мала вдосталь часу, щоб переосмислити все, що з нею відбувалось, поглянула на дії свого дракона з іншої сторони. Вчинки чоловіка вже не здавались їй такими жахливими та безжальними. Він робив все, щоб захистити сестру, щоб вберегти Мію. Але чому усвідомлення цього прийшло тільки на відстані, чому знадобилось скільки часу?

 Алазар часто навідував Мію, щоб переконатись, що все в нормі. Підтримував, як завжди, коли їй це було життєво необхідним. І кожен раз, коли з’являвся – намагалась його розговорити, та він вперто мовчав, приховуючи щось важливе. Вона відчувала, що їй щось не договорювали.

– Алазаре, чому так довго? Що з Натанаілом? Я повинна знати правду, інакше просто збожеволію. Ти хіба не бачиш, що все в моєму житті знову йде під укіс. Допоможи мені, ти ж мій друг! – благала дівчина.

– Натанаіл у жерців –  коротка фраза, та гостра немов стріла, яка влучила прямісінько в її серце відібрала останню надію на щасливе закінчення. Душевний біль і страх за його життя скували дівчину. Мія мала можливість на собі відчути їх силу. Знала, що якщо він у них – значить їм відомо про його світлу сторону, що проведуть повторні ритуали, що на цей раз вщент випалять залишки людяності. Дівчина схопилась за стіл, щоб не впасти на підлогу від шоку.

У Натанаіла з Алазаром напередодні церемонії відбулась важлива розмова. Чорний дракон розповів йому свою історію від початку. Тепер Алазарові було відомо про приховану світлу сторону й участь Мії в його житті. Натанаіл змусив дати обіцянку, що нагляне за дівчиною у випадку непередбачених обставин, що допоможе вберегти її життя.

Алазар повільно підійшов ближче і міцно обійняв Мію.

– Ще нічого не втрачено, я роблю все і навіть більше, щоб витягнути його звідти, щоб допомогти. Та вони надто сильні, у цій боротьбі потрібна військова підтримка, якої у нас поки що нема. Та обіцяю тобі, що знайду вихід, чого б мені це не коштувало.

– Алазаре, в нього нема скільки часу. Вони знищать його душу повністю, випалять останні світлі паростки, а потім знайдуть мене і зроблять зі мною теж. Ми повинні їх випередити, ми повинні дати їм відсіч, я хочу допомогти. Я піду з тобою – наполягала дівчина, не в змозі більше чекати.

– Міє, я не дозволю наражати себе на небезпеку. Ти повинна залишатись тут з Ейнаром.

– Я не витримаю цього вдруге: спочатку Данаріс, тепер Натанаіл, я не можу втратити їх обох. Будь ласка. Я не можу просто сидіти й чекати коли все налагодиться. Мені потрібно негайно повернутись.

– Ось що ми зробимо: завтра я поїду на важливу зустріч, від якої певною мірою буде залежати успіх нашої справи, а після цього –  повернусь за тобою.

– Я не буду більше чекати – плакала дівчина, повільно опускаючись на підлогу і прикриваючи обличчя руками. – Буде надто пізно, можливо саме зараз вони проводять над ним цей жахливий ритуал.

 В кімнату увійшов Ейнар, який знав її краще всіх і міг допомогти впоратись зі нестримними емоціями.

– Сестричко, він має рацію, потрібно добре підготуватись, самогубство йти на них з голими руками. Своїми імпульсивними діями ти допоможеш втілити їх плани в життя, вони тільки чекають, що ми припустимось помилки, яка стане для нас всіх фатальною. Потрібно ще трохи зачекати.

– У нього нема скільки часу – не зупинялась повторювати

 Ейнар міцно обіймав сестру, вкладаючи у свої обійми все тепло і підтримку, яку тільки міг дати. Він підхопив на руки й відніс її у ліжко, сам ліг поруч, як колись, у людському світі, вона засинала у теплих братських обіймах, коли серед ночі пробуджувалась від жахливого сну. Як маленька дівчинка горнулась до нього, шукаючи захисту, тільки тепер її жахіття були реальними, а переживання як ніколи виправданими. Азазар залишив їх на одинці.

– Не плач, ти ж знаєш, що я зроблю все, щоб допомогти. Ми готуємося до зустрічі з ними.  Якщо підемо зараз – програємо і темрява запанує над цим світом. Постраждає не тільки твій чоловік, а й ти, увесь Даркос, який став для нас рідним. Кому як не тобі знати як важко втрачати рідну людину. Не прирікай мене на страждання, які колись довелось пережити тобі.

– Ейнаре, я не можу його втратити. Це не справедливо. Я покохала його, але жодного разу не сказала про це вголос.

– Він знає, відчуває тебе навіть на відстані. Натанаіл дракон, як і я, тому знаю, що читав все по твоїх емоціях і відчуттях. Ти ще зможеш сказати йому про це особисто. Я впевнений в цьому. Він дуже сильний, мабуть, сильніший за будь-яку живу істоту в Даркосі, тому звичайна купка фанатиків йому на один зуб.