Розділ 19. Ось воно, щастя

– Розкажи мені більше про ваші клани. – Розуміла, що для того, щоб побудувати щасливе майбутнє в Даркосі, повинна більше дізнатись про тих, хто може цьому заважати. Підземний клан став для неї справжньою неприємною несподіванкою. Не хотілось, щоб ситуація повторилась і з іншими.

 Данаріс не став заперечувати й продовжив свою розповідь, відкриваючи для неї завісу таємниць навколо світу драконів.  

– Інші чотири клани володіють магією, яка підпорядковується одній зі чотирьох стихій. Здатність викликати буревії, заметілі, шторм, тобто всі природні процеси пов'язані із повітрям –  сила клану повітряних драконів. Провокувати повені, підтоплення й керувати водними потоками – сила, яка підпорядковується клану води. Землетруси, виверження вулканів, взаємодія із земною поверхнею – дракони землі. Й ми – клан вогню, який здатен приборкати полум'я. Жоден з представників інших кланів не дихає вогнем. Язики нашого полум'я можуть знищити, а можуть й рятувати, очищаючи душу.

 Та використовувати свої сили мають право тільки панівні ланки. Окрім магії клану, ми використовуємо іншу магію, яка спрацьовує з певними замовляннями. Так ми заліковуємо не надто важкі поранення, рухаємо предметами силою думки.

 Клани, доволі часто, воюють між собою, ділячи територію і намагаючись плести свої інтриги, щоб скинути Теріуса. Та існує один древній закон, який не наважується порушити правитель жодного із них, піклуючись за майбутнє свого народу. Пари у нас створюються чітко древнього закону. Діти вогню повинні об’єднуватися з дітьми повітря, а діти води – із дітьми землі. Так наша магія об'єднується й подвоюється, що робить нас тільки сильнішими. І тільки у таких пар народжуються діти. Це зупиняє війни, адже важко воювати із кланом, в якому тепер перебуває твоя дитина. Це певною мірою змушує укладати вимушене перемир'я.

– Але якщо виникне кохання між двома несумісними кланами? – з цікавістю допитувалась Мія.

– Таке буває, але тоді така пара ніколи не буде мати дітей. Більшість все-таки намагається поєднатись по закону, щоб продовжити рід і примножити свої сили.

– Тобто, по розрахунку, а не за покликом кохання? – уточнила дівчина, адже було важко повірити в те, про що розповідав.

– Все вірно – підтвердив Данаріс.

– Але як тоді…

– Як поєднались ми? – продовжив її запитання Данаріс, здогадуючись про що хоче запитати. – Таке одного разу вже було. Сотню років тому потраплянка з людського світу покохала дракона, але кінець цієї історії – не найприємніший – опустив свій погляд чоловік.

– Розповідай, я хочу знати – вперто стояла на своєму Мія.

– Вона завагітніла, але під час пологів – загинула разом з ненародженим дитям.

– На мене також очікує така доля – тремтячим голосом озвучила запитання, яке давно мучить чоловіка і на яке важко знайти правильну відповідь.

– Звісно, ні! З нами один з наймогутніших магів. У тобі прихована велика сила, яка повернула до життя мене. Потрібно тільки навчитись нею керувати – з упевненістю сказав чоловік, міцно обіймаючи Мію.

– Звідки в мене сили? Я ніколи не відчувала у собі магії. Я просто звичайна людина.

– Ніхто не знає, невідомий запечатав її в тобі. Відчувши небезпеку, сила вирвалась, керуючись твоїми емоціями.

– Я наче ходяча вибухова суміш? Я можу комусь нашкодити? – стурбована дівчина пильно спостерігала за реакцією чоловіка.

– По правді, такий розвиток подій можливий, але для цього до нашого замку прибув Ебберон, який допоможе тобі впоратись із силою і навчить нею керувати.  Наразі вони скеровуються твоїми емоціями, тому намагайся не нервувати.

– Сказав дівчині, яка наче магніт, притягує неприємності. Я боюсь вже кроку ступити, щоб не трапилось біди – обурилась. – Це буде легко! – зіронізувала і в наступну мить все у кімнаті почало тремтіти. Колихалась люстра, здригались меблі, вібрували стіни.

– Я з тобою і ніколи тебе не кину! Що б не відбувалось – я буду поряд. Зроби глибокий вдих й повільно видихни. – Обійняв дівчину і все одразу припинилось.

  Мія трохи заспокоїлась, вдихаючи запах свого коханого. Це так заспокоювало, надавало сил, відчуття захищеності. Вона як полохливе зайченя не хотіла виходити зі свого уявного кокона. Данаріс підняв її підборіддя і спрямував погляд їй в очі.

– Ти сильна, навіть сама не уявляєш наскільки. Ми з усім впораємось – твердо запевнив чоловік, цілуючи її в пухкі губи. Дівчина не встигла оговтатись, як його руки вже ніжно блукали під її сукнею.

– Ні, я боюсь нашкодити – заперечила Мія, вислизаючи з його рук, та Данаріс не здавався, він схопив дівчину і потягнув на себе.

– Мені ти не нашкодиш – запевнив, цілуючи її все наполегливіше.

– Ні, будь ласка, мені лячно, я можу не впоратись з емоціями.

– Довірся мені – шепотів чоловік – не думай, що ти можеш нашкодити, просто кохайся як в останній раз. Він ніжно стягнув сукню з її плечей і припав до грудей. Дівчина задихаючись від бажання, здалась волі наполегливого і пристрасного дракона. Данаріс навис над дівчиною, його обличчя вкрилось дрібними лусочками й чоловік на мить зупинився, стримуючи свою іншу суть, яка бажала взяти гору.

– Не зупиняйся і не потрібно боротись з цим, ти прекрасний – шепотіла дівчина, з захватом розглядала зміни на обличчі.