Розділ 4. Я - не іграшка

 В наступний момент чоловік різким рухом спритно вихопив кинджал і повернув його на законне місце.

– Я це краще приберу, щоб ти, бува, не поранилась – кинув з іронією, міцно утримуючи дівча однією рукою. – Якщо берешся когось вбити, не зволікай ні секунди, адже втрачена можливість може стати для тебе фатальною – прошепотів чоловік на вухо дівчині. – Я знаю, що ти боїшся, я відчуваю твій страх.

– Відпусти мене! – благала Мія – Я повинна повернутись додому.

– Тепер тут твій дім. – Слова чоловіка відлунням звучали у її голові.

– Ти будеш суворо покарана за напад на мого сина! – прогарчав Теріус. – Навіть якщо те, про що ти розповідала виявиться правдою, це не дає тобі права так поводитись.  

– Батько, якщо дозволиш, я сам оберу для неї покарання. Вона ж на мене кинулась з моїм же кинджалом. Я заберу її до себе, поки ти не вирішиш що з нею робити далі й навчу хороших манер – посміхнувся чоловік, звертаючись до імператора. – Вона мене заінтригувала – обдарував свою жертву хижим вищиром і підморгнув Тайрону.

– Алазар розповідав, що вона й на нього кидалась – заговорив чорноволосий молодик.

– З цим потрібно щось робити – хмикнув Данаріс, стенувши плечима.

– Нехай буде так, синку, вже якщо потрапила сюди, то повинна знати своє місце і манери – хмуро скомандував чоловік. – Алазар також вважає, що вона не належить до жодного клану й поводить себе доволі дивно, тому я особисто вирішив навідатись сюди. Не так вже й часто на моїх землях з'являються чужинці. А коли й з'являються, то це не віщує нам нічого хорошого. Тепер залишається перевірити чи говорить вона правду. Якщо виявиться, що тебе сюди підіслали – я тобі не заздрю. – Звернувся безпосередньо до чужинки.

– Я не іграшка, якою можна розпоряджатись як заманеться. В цивілізованому суспільстві так не чинять. Ніхто не змусить мене робити щось проти моєї волі. Я для вас не загроза, та покірно йти на заклання не стану – грізно пригрозила Мія, натякаючи на своє небажання відправлятись з сином правителя невідомо куди й для чого.

– А це ми ще побачимо –  з посмішкою прошепотів молодик, від чого тіло дівчини рясно вкрилось сиротами. Він приставив свою долоню до її чола. – Та в тебе жар!

– Забери свої лапи від мене!

– Все-таки норовиста – посміхнувся Данаріс. – Нічого, крихітко, не хвилюйся ти так, жар швидко спаде, а потім я навчу тебе хороших манер і поведінці справжньої леді.

 Мія пручалась до останнього, не полишаючи надії вирватись і побігти, та незнайомець не послаблював своєї хватки. Він хижо посміхався, переглядаючись з братом, котрий з цікавістю спостерігав за тим, що відбувається. Імператор направився до виходу, залишаючи дівчину у компанії своїх синів.

 Серце Мії стиснулось від усвідомлення, що залишилась на одинці з молодиками, адже відчувала, що поряд з батьком не наважаться заподіяти шкоди, та якщо взяти до уваги, що її долю віддали у руки нахабного наступника престолу, то це нічого не міняло. Імператор дав повне право своєму синові робити з нею що заманеться. Від цього в голові паморочилось і на очі навертались сльози, які так довго стримувала.

– Заспокойся, ми ж не звірі, – наче вгадуючи те, про що думала дівчина, озвучив Данаріс. – Якщо будеш чемною дівчинкою, можливо передумаю тебе карати – обмінюючись зухвалою посмішкою зі своїм братом, додав чоловік.

– Відпустіть мене, будь ласка, я нічого не зробила й не мала жодних намірів вам нашкодити. Все це прикра помилка – намагалась виправдати свій необдуманий вчинок.

– Тепер вже нічого не змінити. Ти розгнівала самого імператора, а за таке по голівці не погладять. Ти, тепер належить мені, як плата за замах на моє життя. Тим паче я не проти познайомитись з тобою ближче й розкрити таємницю твоєї раптової появи на наших землях. Що ж ти від нас приховуєш?

– Що означає дізнатись ближче? – Запитально глянула своїми широко розплющеними блакитними очима на самовпевненого спадкоємця, важко проковтнувши.

Та молодиків, здавалось, веселила її розгубленість.

– Не хвилюйся, Данаріс, мабуть, вже не пам’ятає як поводитись з жінками, тому тобі нічого не загрожує – засміявся брюнет, здогадуючись про що подумала налякана чужинка.

– Я ж не такий як мій брат – ловелас і викрадач жіночих сердець, у мене є значно важливіші справи державного значення – зіронізував інший.

– Я буду тільки заважати, навіщо вам зайві проблеми? Дозвольте мені піти і я більше не потраплю вам на очі. – Спробувала знову домовитись Мія.

– А знаєш, мене несподівано осінило і я прийняв спонтанне рішення відкласти свої справи на невизначений період і приділити увагу маленькій сполоханій мишці, яка тремтить як листочок на вітру у моїх руках – з маніакальною цікавістю окинув її своїм поглядом.

 Слова, кинуті спадкоємцем престолу, неабияк налякали, накриваючи новою хвилею паніки. Вона сіпнулась і вирвалась з його рук, або він дозволив їй так думати. Зробила крок вперед і відчула як його долоня лягла їй на талію і спритно підхопила, відриваючи від землі. Мія повиснула у його руках як ганчір'яна лялька.

– Кудись знову поспішаєш?

– Опустіть мене! – намагалась звільнитись і дотягтись ногами до землі.