Розділ 29. Міра

 Ще до народження доньки, Мія взяла з Натанаіла обіцянку, що він зустрінеться з Вайлісом і допоможе його клану, який був на межі вимирання, адже нещасні дракони не винні, що доля до них була надто суворою. Тим паче жінка хотіла, щоб чоловік примирився з лордом і не тримав образу на нього за те, що той намагався допомогти.

 Натанаіл не став заперечувати Мії, тому що сам розумів, що без його втручання майбутнього у підземного клану не буде, а Вайліс для нього був наче брат, з яким пліч-о-пліч проживали важкі випробування. Він досі сердився на лорда, та аж ніяк не бажав йому зла. Після перемоги над темрявою, Дамару вдалось розірвати прокляття, яке колись наслали на драконів їх творці, намагаючись об’єднати й припинити війни за владу, та втручання зла в долю цих нещасних не дозволило продовжувати свій рід. Змінити все можна було б об’єднуючись з іншими кланами, які досі їх зневажали та остерігались. Щоб перервати це порочне коло, Натанаіл прийняв важливе рішення і після згоди лорда, вони об’єднали свої клани в єдиний і тепер називались кланом місяця, на чолі з Натанаілом. Вайліс усвідомлював, що у друга буде більше шансів подарувати цим драконам нове життя і знайти для них належне місце у цьому світі. Вайліса цілком влаштовувала посада радника. Клан розмістився на території Даркфорту, тому тепер замок по-справжньому ожив. Кожен намагався знайти своє нове місце в ньому. Спочатку вони тримались осторонь, та не відчуваючи жодної небезпеки, з боку нових сусідів, Даркфорт зміг стати для них справжнім домом. Їх новий володар робив все, щоб його клан прийняли й поважали. Данаріс погодився визнати клан місяця, змусивши Натанаіла присягнути на вірність і прийняти закони Даркоса. Це був непростий крок для незалежного дракона, та він погодився, щоб забезпечити хороше майбутнє своїм підопічним. Не хотів, щоб його діти росли у світі, де зневажають собі подібних.

 Інші клани також беззаперечно прийняли й поклялись у вірності імператору, який оголосив про повернення Валарда – одного з найдревніших. Тепер не викликало жодних сумнівів, що саме вогняному клану по праву належала влада над Даркосом. Валард не забажав повертати собі трон, його цілком влаштовував новий імператор і тепер він не хотів бути прив’язаним до одного місця. Його вабили пригоди й нові можливості, які несподівано відкрились перед ним.

 Всі чотири клани визнали новостворений – клан місяця, володар якого подарував цьому світові дитя з древнього пророцтва і зупинив темряву. Звісно, цих драконів досі остерігались, та не могли ігнорувати їх існування і перечити волі імператора. Вони стали частиною нового Даркоса, в якому для кожного знайшлось своє місце.

 Церемонію освячення доньки Натанаіл назначив через тиждень після пологів, щоб Мія мала вдосталь часу відновитись. Увесь цей час Дамар не відходив від сестри. Він носив її замком, знайомив з його жителями й навіть власноруч виготовив для неї подарунок до дня освячення. Хлопець створив для своєї сестрички захисний амулет у вигляді маленького синього камінця, який гармоніював з кольором її неймовірних очей і був наділений магією з допомогою якої міг відчути небезпеку, яка їй загрожувала і вчасно прийти на допомогу де б вона не була. Дамар знав, що темрява під замком в надійному місці, та все ж не міг забути яких зусиль їм це вартувало. Хотів бути готовим до будь-якого розвитку подій у майбутньому. Для нього крихітка Міра уособлювала їх перемогу над злом і стала неспростовним доказом, що справжньому коханню під силу навіть найважчі випробування. В його серці також оселилось це почуття, тому він захоплювався силою своїх батьків, яким вдалось пронести його крізь час і роки. Вони досі дивились один на одного з обожнюванням, теплом і ніжністю.

  До церемонії залишались лічені хвилини. Мерла допомогла зібрати дитину і завершувала наводити красу її матері. Натанаіл поспішив до зали, щоб зустріти Валарда, якому довірили проведення церемонії освячення Міри. За законами Даркоса її мав проводити імператор панівного клану, та Данаріс поступився цим правом більш древньому дракону, для якого ця церемонія мала особливе значення. Він втратив власну дитину ще до її народження, тому не мав можливості провести подібну церемонію. А народження Міри ознаменувало для нього нове життя і повернення у рідний Даркос.

– Дивно, що не чорне – проговорив Ейнар, який непомітно увійшов в опочивальню де красувалась перед дзеркалом Мія.

– Мій любий Ейнаре, чи все-таки Ейтан? – засяяла посмішка на її обличчю. Вона попрямувала на зустріч і міцно обійняла брата, який прийшов, щоб провести їх до церемоніальної зали.

– Тепер вже Ейнар. Нове життя – нове ім’я. Ти справжня красуня. Білосніжна сукня чудово гармоніює з твоїм новим кольором очей.

– І в мене щось нове у новому житті – посміхнулась жінка. Ти готовий?

– Завжди готовий, з гордістю стану ще й хрещеним моєї племінниці. Правда в цьому світі це називається по-іншому. – Випустивши сестру зі своїх обіймів, направився до дитячого ліжечка в якому лежала Міра. – Вона просто красуня. Ми з Елоною також очікуємо на поповнення у нашій сім’ї – після невеличкої паузи додав Ейнар, спостерігаючи як від здивування округлились очі Мії.

– Ейнаре, я вітаю тебе і надзвичайно рада за вас. Але як вам вдалось? – не могла стримати шаленої радості від почутої новини.

– Зачинивши темряву, Дамар все змінив, тепер у драконів народжуються діти не залежно від їх клану як і передвіщало пророцтво. Він зробив кожного дракона хоч трішки щасливішим і подарував можливість обирати свою пару серцем.

– Це прекрасно, я така щаслива. Ми так про це мріяли й нарешті доля змилостивилась і дала нам можливість подарувати свою батьківську любов власним дітям.