Розділ 4. Довгоочікуване повернення

- Не мовчи, я повинна знати, якщо є хоч маленька надія допомогти моєму синові - благала Мія.

-  Якщо все вийде, мені доведеться бути присутнім при пологах. І це не моя примха, а життєво важлива необхідність. 

- Поясни, бо я нічого не розумію.

- Зараз я намагатимусь поділитись своєю силою з твоєю дитиною, щоб підтримати у ньому життя. І саме моя сила повинна буде зустріти його, коли твій син вирішить появитись на світ. Вона стане провідником, тому я повинен бути присутнім при його народженні.

- Звідки ти все це знаєш? Чому думаєш, що це спрацює?

- Таким способом народився я, батько підтримував моє життя, коли мати серйозно захворіла.

- Але з тобою поділився силою власний батько.

- Потрібно спробувати, гірше не буде. Це може подарувати дитині шанс.

- Алазаре, твої сили тут не діють. Ти ж досі їх не відчуваєш - з сумом підмітила Мія.

- Не відчуваю, та вони повинні бути в мені. Дитина може спробувати сама всмоктати мою силу. Ми з ним з одного світу, він може відчути її та зачерпнути стільки, скільки йому потрібно, щоб вижити тут.

- Але чи не нашкодить це тобі? Якщо моя дитина візьме надто багато?

- Я готовий пожертвувати своєю силою і впевнений, що будь-який інший дракон зробив би це не обдумуючи. Ми не можемо дозволити йому страждати. Візьми мене за руку і не відпускай що б не відбувалось - скомандував чоловік.

- Ти мене лякаєш! Я не хочу, щоб з тобою щось сталось. 

- Не сперечайся, якщо хочеш, щоб твій син вижив. Візьми мене за руку - повторив Алазар

 Дракон стиснув її долоню і проказав заклинання. В наступну секунду його скував жахливий біль, він впав на коліна. По обличчю дракона можна було прочитати настільки йому боляче і важко. Мія хотіла висмикнути руку, та чоловік ще більше стиснув, не дозволивши їй перервати ритуал. Так тривало декілька хвилин, та для Мії здавалось, що пройшла ціла вічність. Вона не мала сил дивитись на страждання друга, який робить все, щоб допомогти її ще ненародженій дитині. Він намагався приховати весь свій біль від нажаханої дівчини та це було неможливо. Пекельні відчуття доводили до божевілля. Здавалось, що кров палає вогнем і він горить зсередини. Алазар ледь стримував крик, який намагався вирватись. Чоловік готовий був пожертвувати навіть життям, щоб допомогти маленькому дракону. Він усвідомлював, що це дитя було не простим і могло потребувати значно більше, ніж міг  йому дати. Коли все закінчилось чоловік впав непритомний. Мія одразу відчула покращення самопочуття. В голові вже не паморочилось, повернулись життєві сили та енергія. Вона змогла самостійно підвестись, щоб допомогти та спробувати привести до тями свого рятівника. Дракон розмірено дихав, та ніяк не прокидався. Дівчина побігла по воду і спробувала за допомогою холодних компресів зменшити жар. Він був надзвичайно гарячим. Страх, який вона відчула за життя друга гострим кинджалом проникав прямісінько в серце. Їй здавалось, що вона задихається. Паніка здавлювала горло, перекривала дихання. Руки тремтіли, а очі були повними сліз. Не знала що робити, як допомогти й привести до тями. В іншому випадку викликала б швидку, та їх ситуація була унікальною. Після нестерпно довгих хвилин очікування і жалюгідних спроб дівчини, Алазар різко підвівся, жадібно вдихаючи повітря.

- Ні, я більше цього не витримаю, я не хочу, щоб з тобою щось сталось, я не виживу без тебе – плакала дівчина, міцно обіймаючи свого друга.

- Все в порядку, головне, що у нас все вийшло і ми подарували йому трішки більше часу. Заспокойся вже все позаду - обіймав, погладжуючи її по спині. - Ми зробили це, тепер у нього є шанс. Знаю, що налякав, та іншого виходу не було. Якби я не провів цей ритуал - він міг загинути. Я відчував його страждання і не міг залишатись осторонь. Наступного разу буде трохи легше, ти звикнеш.

- Хіба до такого можна звикнути? - плакала Мія - Повинен бути інший спосіб. У мені кров Натанаіла, який володів великою силою.

- На жаль, це зараз не допоможе - констатував чоловік. - Ти повинна бути сильною, від цього залежить життя твого сина.  

 Наступні дні, Алазар був змушений самостійно ходити за покупками після детального інструктажу Мії. Такі прості речі вже не здавались йому непосильними. Маленькими несміливими кроками дракон, голова імператорської варти зміг освоїтись у людському світі. Одяг вже не здавався настільки незручним, люди – чужими, похід до магазину - став звичною справою. Люди сприймали його як дивакуватого іноземця, що в принципі, було близьким до правди.

 Вперше за довгий час Мія сміялась як мала дитина, коли Алазар повернувшись з чергового походу до магазину, повідомив, що йому запропонували роботу моделлю. Без грошей в цьому світі він не залишився б. Дракон і гадки не мав, що це означало і що потрібно було робити.Та коли вона пояснила йому всю специфіку роботи й показала відео з показів і фотосесій, Алазар ще довго відходив від шоку та обурення. Робота здавалась йому безглуздою та постидною. Як можна, бувши чоловіком, займатись цим неподобством. Гордість, яка була присутня у характері кожного з драконів не дозволяла йому подивитись на все це з іншої сторони. Гроші, які залишив Натанаіл у будинку закінчувались. Мія хвилювалась, що скоро їм не буде що їсти, тому потрібно було щось вирішувати. Дівчина попросила дракона прикупити газету з оголошеннями про роботу. Вона перебирала різні варіанти для себе, та Алазар заборонив їй навіть думати про це. Він відібрав пресу і пройшовся по вакансіях. Одне оголошення привернуло його увагу.