Розділ 1. Погані передчуття

 Інколи здається, що ми здатні передчувати біду. Це відчуття виникає раптово і його важко описати чи пояснити. Воно тримає у своєму полоні, з якого так важко вибратись. Тобі хочеться закритись від усього світу, щоб захистити своє щастя, щоб прогнати погане передчуття, яке бентежить душу і змушує серце пришвидшувати свій ритм. Ти хочеш обійняти рідну людину і ніколи більше не випускати її зі своїх обіймів. І це згубне відчуття приходить саме тоді, коли ти найменше цього очікуєш. У хвилини щастя і кохання, коли здається, що ніщо не зможе цього в тебе відібрати. Ти намагаєшся прогнати його, переконуєш себе, що все минеться. Та чи стає легше ігноруючи це відчуття? Можна із впевненістю сказати, що ні. І пізніше, ми шкодуємо, що не прислухались, що дозволили собі насолоджуватись щастям, присипляючи свою пильність. Все хороше, що було у твоєму житті – вислизає крізь пальці, залишаючи порожнечу у серці й житті, яким ти так дорожила.

 Мія лежала в обіймах Натанаіла. Здавалось, що з кожним новим днем їх кохання зростало та погане передчуття не залишало ні на хвилинку.

– Я завжди буду поруч – відчуваючи її хвилювання заговорив Натанаіл – Чого ти боїшся?

– Я не знаю, не можу пояснити своїх передчуттів.

– Але все ж добре? Чи не так?

– Добре, та боюсь, що наше щастя вислизне крізь пальці й ми будемо безсилі цьому протистояти.

– Все в наших силах. І цього ніхто не відбере. Ми надто довго до цього йшли, щоб втратити. Ти не повинна думати про погане. Тепер ти моя дружина і я хочу, щоб ти була щаслива. Я обіцяв, що наповню твоє життя собою, тому сьогодні пропоную кінну прогулянку. Продовжимо навчати тебе верхової їзди, тому готуйся. Я вимогливий вчитель.

– Чекаю з нетерпінням – посміхнулась Мія.

 Коли вони направились до стайні по коней, перше, що впадало в очі – раптова зміна поведінки тварин. Вони тупцювали на місці, били копитами об землю. Натанаіл намагався їх заспокоїти, та здавалось, що його дотики тільки дратували ще більше.

– Може краще буде скасувати нашу прогулянку – занепокоїлась Мія.

– Все добре, ось підійди – він протягнув їй жменю сухофруктів. – Вони полюбляють ласощі. В коней також буває поганий настрій, не варто боятись.

 Мія підійшла і взяла ласощі, які протягнула Астреї. Коли тварина почала їсти, вона ніжно погладила її по шиї й білосніжній гриві. Така форма уваги дуже подобалась Астреї, тому вона не проявляла жодної агресії відносно дівчини. Вони вивели коней і повели стежкою.

– Спробуй самостійно осідлати її – скомандував Натанаіл. – Подивимось чого ти навчилась минулого разу.

 Дівчина лівою рукою закинула повіддя на шию тварині. Стала зліва від коня, повернувшись обличчям. Вирівняла повіддя правою рукою, вхопившись нею за гриву. Вставила ліву ногу в стремено. Вільною рукою, тримаючись за сідло, залізла на коня, підстрибнувши й обережно перекинувши через тварину іншу ногу. Вставила її у стремено.

– Вирівняй спину і сиди рівно по центру сідла, притискаючись до неї стегнами – скомандував дракон. – Ти повинна сидіти правильно, щоб під час руху не випасти із сідла. Твій центр ваги повинен збігатись з центром ваги тварини. Спина повинна бути рівною і розслабленою.

Мія взяла повіддя у руки, зафіксувавши його.

– Не потрібно повертати плечі або корпус в сторону. Бічний вітер або поворот коня можуть також викинути із сідла – додав Натанаіл. – Ти молодець. У тебе вже виходить значно краще. Я не відчуваю твого страху, а це вже хороший знак. Ти починаєш довіряти Астреї. Вона це відчуває, тому не заподіє тобі шкоди. Керувати конем можна за допомогою рухів свого тіла, доповнюючи їх голосовими командами. Досвідченому вершникові досить легкого руху ніг, рук, корпусу, щоб кінь почув його і виконав потрібну дію.

Натанаіл вказав на повіддя у її руках:

– Це основний елемент управління. Його слід тримати не сильно натягнутим і не розводити руки в сторони, щоб не завдати болю тварині. Натягувати його можна тільки виконуючи певну дію. Як тільки кінь зрозуміє команду, слід одразу його послабити. Також стимулювати тварину виконувати команду, змінювати темп чи напрямок можна з допомогою внутрішньої частини стегон або стоп.

– Ти такий серйозний – посміхнулась Мія.

– Чого не можна сказати про тебе – зіронізував Натанаіл.

– Поцілуй мене.

 Дракон підійшов ближче і пристрасно поцілував в губи. Астрея знову почала гарцювати на місці.

– Натанаіле, чому коні не спокійні? Вони ніби чогось бояться.

– Це нормальна поведінка. Інколи таке буває. У тварин також може бути поганий настрій і вони можуть нервувати.

– Минулого разу все було по-іншому. Навіть при тому, що я їх боялась і вони це відчували.

– Не накручуй себе, все добре. Просто Астрея ще погано з тобою знайома. Вона не звикла до твоєї присутності. Та ми це змінимо. От побачиш, наступного разу вона буде рада зустрічі з тобою. А тепер продовжимо – наполягав чоловік. – Я хочу навчити тебе основних команд. Щоб спрямувати коня вперед, потрібно трохи нахилитись, напружити таз, за попругою стискати ногами боки коня і поступово послаблювати повіддя. Спробуй – скомандував Натанаіл.

Мія виконала все, що він говорив і Астрея легким кроком рушила вперед.