Боротьба двох свинопасів

В одному далекому селищі жили два господарі середнього достатку. Були вони гарними друзями. Потоваришували вони  на війні у Іспанії, разом переносили незгоди військової служби. За довгу та вірну службу,  король наділив їх землею і стали вони на ній жити та багатіти. Пройшли роки і підросли в них діти. Вирішили вони їх одружити та влаштувати гуляння на усю прилеглу округу. Не довго думаючи, покликали до себе двох свинопасів, що знаходилися у них в наймитах, і сказали:

  – Той хто до весни зможе презентувати найкращу свиню на бенкет в честь весілля, отримає наділ землі, –  виголосили  господарі.

Свинопаси зраділи такій нагоді зажити спокійним життям землероба, і кожен повернувся до свого стада. Були вони братами і вийшло так, що недолюблювали один одного, точніше, старший брат молодшого. Старшого звали Дед, а молодшого Еміль.

Як тільки зійшов сніг, вигнали свинопаси свої стада на випас. Так вийшло, що старший брат першим зайняв найкраще поле, де сніг зійшов раніше і вже було видно зелену траву. Тут проявилися особливості характеру кожного з братів. Дед бух хитрим і заздрісним, але кмітливості за своє життя не набув. Еміль був добрим та чуйним, завжди усім поступався, але мав таку рису, як байдужість до свого майбутнього. Їх суперечка почалася ще з дитинства, коли Еміля усі любили за його доброту, а Деда недолюблювали за хитрощі.

Коли батько помер і залишив у спадок Деду землю, Емілю нічого не залишалося, як піти у свинопаси до одного з господарів. Але старший син, попри усю його вдачу не зміг впоратися із землею і втратив її. І пішов він тоді до іншого пана у свинопаси. Так склалося життя обох братів.

 – Мій любий братику, – сказав Дед – я перший прийшов на це поле, і місця вистачить лише на одне стадо, і воно буде моїм.

Емілю нічого не залишалося, як іти у ліс і шукати кращої долі.

Швидко промайнула весна, і наближалося спекотне літо. Трава на полі старшого брата почала жовтіти, і свині перестали набирати вагу. А молодший брат кормив своїх свиней жолудями, і вони жиріли на очах. Дед зрозумів, що його поразка наближається, тому що йому не наздогнати Еміля.

Одного ранку, Дед стояв  на ринку і почув розмову двох селянок. Вони обговорювали, що живе у лісі одна жінка, яка нібито вміє чаклувати і заговорювати різні предмети. Подейкували, що вона перетворювала усіх своїх чоловіків, які їй зраджували, на усіляких тварин. І тут Дед збагнув, що він може перетворитися на свиню і перемогти свого молодшого брата.

Наступного дня він вирушив на пошуки цієї жінки. Блукав тиждень, поки не натрапив на хижку. На здивування Деда, з неї вийшла молода  дівчина, що мала неабияку красу.

–  Що ти тут робиш чоловіче так далеко від дому? – запитала дівчина.

Я шукаю чаклунку, яка може перетворити мене на свиню, – сказав Дед.

Дівчина засміялася.

Сюди ніхто ще не приходив з таким проханням!

Дівчина трохи постояла на сходах і забігла у будинок. Через декілька хвилин вона вийшла зі склянкою у руках.

Ось, тримай, – простягнула вона йому склянку, – це зілля перетворить тебе на свиню. Як захочеш повернутися у людську спробуй поквакати як жаба, – і миттю перетворишся на людину.

           Дед подякував за такий подарунок і повернувся додому. Випив він склянку, і перетворився на свиню, і почав їсти із жадібністю, невпинно набираючи вагу. Нікого не стурбувало зникнення Деда, так як ніхто його не любив. Господар знайшов нового пастуха на його місце.

Вже настала осінь, врожай увесь було зібрано, і наближався день весілля. Запросили господарі свинопасів до себе вибирати переможця. Еміль представив своє стадо першим. Його свині були гладкими, з блискучою шкірою. Другим оглядалося стадо старшого брата. Свині там були середніми, з блідою шкірою, але поміж них вирізнялася одна свиня. Вона була такою великою, що ледь пересувалася, та такою гарною, що сподобалася обом панам. І вибрали вони переможцем стадо старшого брата. Як дізнався Дед про перемогу, закортіло йому перетворитися на людину і утерти носа молодшому. Але коли він спробував проквакати як жаба з його пащі вирвався свинячий виск. Тоді він збагнув свою помилку і те, що його обдурила чаклунка.

Так закінчилася історія старшого брата, його засмажили і подали на стіл бенкетника і ніхто не підозрював, що це був Дед. Гуляло усе селище багато днів та смакували свинями молодшого брата, що він виростив. Що ж до самого Еміля, то він не сумував за братом, йому було байдуже. Так Еміль прожив усе життя свинопасом і помер десь у лісі, навіть його тіло не було знайдене.