Насолода

Її уста перейшли до шийки спускаючись в шалостях до животика , цілуючи в
мордядю дракона шепотячи йому .

-Бережи його .. Рубін ...

Пририваю саму себе пририваючи шепотячи .

-Королеву з обійм Короля чари заберіть в Замок та в покої віднесіть ...

Цілуючи в одночасі клацнувши пальчиками приводячи чар до дій.

Крісті вони перенесли в свою опочивальну на ложе в обнажоному виді, 
прохолоду вітру увірвавшоо через відчинені вікна доторкнулась тіла балуючись
в шалостях заставляючи прикритись покривалом .

-Спасібо я тоже рада Вас бачити підіймаюсь
вану .

Замотуючись напрвляючись .

Тут приготовили усе для неї . Вана тонула у квітах як у воді так і повсюду
визиваючи лише цим посмішку .

-Дякую .

За дверима вона почула відпові, да .

-Ваша Світлість усе щоб посмішка несходила з Ваших уст . Що Ви бажаєте ..

-Приготовте мені наряд і повідомте Георгіна я уже тут .

-Королева я давно відчув ваш приход і стою поряд слуг очікуючи Вас.

-Дайте мені пару хвилин прийти в себе ... А Ви росказуйте як там пройшов
прздник на Мередіані..

-Радості в житі мередіанці не відчували так ніколи.

- Ви не розповісте яке приняли рішеня по відношеню свого колишнього Короля

-З привиликим задоволенням . Рішення приняли Шановані в якім і присусутву
-вав і я ...

- Ви ж це заслужили більше за всіх .

-Ваша Світлість я служу Мереданцям не за їх поклони а за їх життя ...

-Георгін але Ви як ніхто заслужив приймати рішення в долі Короля .

-Ваша Світлість Ви відповієте як і вони розповідати про рішення приняте
Шановани з Чаклунами ...

Крісті вийшла з вани замотана в полотенце проходяди біля нього дарючи
посмішку . заходячи до примірочної де вже її очікували наряди а зними дами-
покоївки одягнені в сукні - міні , які єдва прикривали їх прилесті показуючи
красоту ножок так і красоту грудей . Кольє украшали їх шийки красуючись в
червоних рубінах . як і їх волося .

Крісті подарила посмішку мило здоровуючись на їх мові получаючи у
відповідь поклон з найкращими побажаннями . Одягаючись з їх допомогою
продовжувала розмову з Георгіном .

-І так я слухаю Вас ..

-Короля ізгнали на Созвіздя Галактик де немає життя але є один шанс що хтось
підбере забираючи у свій полон як раба а тоді продасть.

-І чомусь я не здивуйсь коли він з часом повстане у велочі обхитривши когось .

-Королева слава яку він заслужив опередила його поступки наперед і він ..

-Георгін 

Перебиваючи виходячи до нього .

-Час покаже та прошу Вас придивляйтись за ним Ви .

-Як побажаєте ....

Приклонився перед нею

-Георгін підведись ми ж друзі хватить кланятись .

Не дивлячись на його протест обійняла цілуючи в щочку .

-Тільки так з друзями я очікую відповіді такоїж від тебе .

Георгін відповів такими ж обіймами .

-А тепер розповідай хто там так прагне побачить мене .

-Я роздивлявся їх з далека общався з ними Ваш дядя з Вашим Татою .

-  І яка суть їх приходу .

-Таємниця яка хранилась в сувії а той вони хранили в столітях принесли сюди
користуючись вказівками . Вяких я встиг прочитати .. В руки візьме і ленту в
печаті зірве тайну у віках віднайде ...

-Ціково тоді прошу чого ми чекаєм сувій і так чикає тисячоліття прошу не
відмовляти в своїй участі .

-Ваша Світлість з великою охотую ..

Чаклун відкланявся в реверансі не дивлячись на дружелюбні відносини
пропускаючи Королеву вперед.

Хвіст сукні торкався долу сходів волочившись по них . Сукня в стилі віків. В
полон беручи красоту талії ,поверх якої красувався пояс всипаний камнями в
золоті як і усі прикраси . Десятки браслетів на руках камінці виросовували
собою квіти -фіалок переплетені з чародійками . Торкаючись своєї природньої
гами . Сама сукня в трьох фонах - фіолетового на якому всипані тіж самі квіти .
Особливо на подолі сукні , корсет підчеркули золоті ленти переплетені поміж
собою в причудньому визирунку.

Крісті йшла повільно по східцям адже ножки вкрашали сандалі на високих
підборах , боючись оступитись тримаючись за поруча .

Георгін втихаря підстрохував Королеву .

Спустившись в низ де на дивані сиділи їй рідні душі . Обговорючи стараючись
уговорить монахів хотя би присісти в очікувані .

у відповідь були лише поклони та повторення в тисячі раз фрази.

-Дякуємо...

Крісті втихаря роздивлялась прошених. Їх група складалась із десяти людей
ростом поменьше за дядю . Одягнені в платья- ряси , яке торкалось підлоги
саміж вони коричного-зеленого кольору з дліними рукавами длініші за обичніші
скривавші їх ладоні перехрестині перед собою , велечезні капюшони
підчеркували їх таємничість . Вони були накинуті на голови скривавши їх ряси
Чародійка подійшла до них .Вони примітили красуню про яку чули не
одноразово .Приклоняючись перед нею в шані. Настя відповіла їм тим
.Присівши в маленькому реверансі.

Припіднявшись подарила прсмішку . Уста тихо промовляли .

-Час не молосердно Вас тримав . Ви з чим прийшли.

Один із монахів стоявший позаду вийшов вперед приклонився іщераз ,
хрипловатим голосом відповів.

-Час йшов з ним і життя та таємницю ми берегли . До Вас прийшли принесли те
що належить Вам. Прохання пройшло у віках сказане однією з Вашого
Родовіту-Баронес.