Королева

Двері заним з хрохотом зачинились дядя підбіг до дверей кімнати плиміниці.

-Крісті вибач та я запутався тиж приїхала сюди раді цього чи я чогось
незнаю.Приглашаю разом відправитись поглянуть на повставший Замок.

За дверьми стояла тиша , дядя переживав стараючись непоказуватицього
зтримуючи свій голос , який хрипло тримтів/

-Крісті .

Та відповіді не було він відійшов від дверей повертаючись в гостину ходячи по
ній . За 5 хвилин двері відчинились повернувся до них . Від побачиного аж
приоткрив рот хватаючи повітря не маючи змоги щось сказати .Руки заді
найшли диван сідаючи на вманя на нього.

Крісті пройшла в гостину звиртаючись до дяді .

-Уніч Івана-Купайла я вирішила випробувати долю , дізнатись ...

-Ти Чародійка..

Прошепта він вдиляючись в красуню.

-Чесно я і сама немогла повірити прокинулась зранку ...

-Як ти дізналась .. точніше хто підсказав що потрібно робити.

-Баронеса , яку я зусріла у Замку першого вечора і вчора стала Чародійкою ..
Крісті присіла у крісло напроти дяді перебиваючи тишу.

-Дядя вибач я не хочу розповідати , я Чародійка.

Дядя посміхнувся , підтримуючи лише нею Королеву хоча і сам цього і ще
незнав .

Їх чекали боренвільці в округах Замку.

-Дядя це я твоя плиміниця не потрібно так дивитись я залишилась такою
прошу я понімаю що коли боронвільці дізнаються то їх ставленя буде другим
через те я прошу вас не потрібно так дивитись підтримуйте мене як дядя мені
це буде найнеобхідніше , мені потрібно іти в Замок проведеш мене.

-Крісті моя любов до тебе безмежна .

Підсів поблище до неї беручи її ручки в свою .

-Спасіба дядя для мене важлива ваша підтримка потрібно іти в Замок там тебе
чекають із величезною вірою у тебе неслід їх заставляти чекати із
величезною вірою у тебе не слід їх заставляти чекати а то вони можуть
зробити не можливе.

Крісті пригорнулась до його обійм
руках
відчуваючи підтримку в цих медвежих.

-Дядя що ви скажете боронвільцям .

- Він поглянув в її очі помічаючи там щось нове-чаклунське та несамовито
лагідне

Дядя зпідтишка розглядав рисунки на ній та так і ненаважився перепитати.

Він зпоглядав новий наряд на ню-нову та в одночасі туж саму яку встрів
декілька днів тому і полюбив безмежно/

-Жителям прийдеться знати що не дивлячись на Силу Зла покинувшу Замок .

Сам Замок залишає у собі Оберігати Баронеса вона їх незнімала.Залишаючи
оберігати Замок через тене слід красти дрогоціних камінів чи даже просто узяти
щось на спогад . Може скінчитись трагедією.

-Там можливо.

Думаю да . Неслід торкатись того що ніяк не належить тобі або хотяби не мати
віру у це . Адже сам Боронвіль бережн усіх жителів, він не залише свою дію
захисту , лише приумножить.

-А ось що касається бюрократії виникшу за буть яким обставин мою надію що
імено ти дядя займешся нею.

Чмокнула в щочку підтягуючи у кріслі . Получаючи згоду . Деніс весь час
занімався такими справами,особ в наш час . Адже счас каждий у кого є трішки
більше грошей від потрібного прагне любими способами купити нерухомість це
еаснулось і Боренвільського Замку .Зявлялись заможні скажем бюрократи
своїми правдами та неправдами почали вимигати права на покупку руїн Замку ,
щоб вистроїти на його місті другий прожити там . Їм довгенько прийшлось
повозитись із Денісом . Будучи банкіром , він мав , чи малу кількість
впливових друзів і не тільки , як кажуть не лише друзі можуть допомогти а в
основному дар у підсказці потрібних слів і дій приносячи чарами самого
Боренвілю.

Дядя припіднявся цілуючи повітря посилаючи повітряний поцілунок Крісті ,
залишаючи її на самоті з своїми думками .

В домі стояла тиша , лише вітер доносив звуки щаленої природи , живущу
своїм життям . Аромати орхідей заспокоювали проникаючи вню змішуючись
з Чародійками, впитуючи в тіло своїм ароматом . Прикривши очинята ,
заспокоючи думки литівші із скорістю , особливим цікавив Замок , Крісті не
хтілось повставати перед людьми страх можливох неприязні чи просто страх
недавав можливості піти із дядею . Слід обдумати і самій діяти... Але
як..Чарами...

Баронеса будьласка допоможи чому мені так страшно адже мені так хочеться
побродить по Замку пройтись по залу відчути запах старовини підняту в
тисячоліті пилюкою. Відчути себе Королевою .. мене Коронували.. а я корону
в монстра запустила а тим часом сама по своїй глупості пожалувала в гості в
потойбіччя ..Баронеса мені соромно не перед людьми а перед Чародіями ,
перепрошую я не смію більше виражатись а тепер буду думати чим щось ляпати
Крісті іщеб говорила критікуючи свої дії її перебив чійсь кашель за спиною .
Чекав поки на нього звернуть увагу .

Відкривши очі зберігаючи спокій на перший вид та позволила собі присісти.

Вирівнюючи осонку .Незнайомець обійшов крісло повстаючи перед її очима
шанобливо приклонився у реверансі чоловік.

-Хто Ви?

Уже більш впевнено роздивлялась непрошеного гостя . В думках промелькнула
сосід завітавший до дядя . Чоловік припіднявся з вибагливих реверансів
повстаючи в красі чоловіка. Одягнутий в білосніжну кожу. , обтягуючі брюки
показуючи мускалатуру його ніг непривичну бачити у людей , такої структури .
На ріст був 2-х метрів . Пояс на брюках виблискувала показуючи золотих
драконів.Коротка рубашка схожа на жакет ,застігнута на кручечки , рубашка з
тонкої кожі облягала його тіло мала стоячий воротнік полукрогом .Поверх
накинутий плащ , його поли спадали на підлогу торкаючись , на собі мали
більше вирізів обичного на яких висіли тисячі таких же крючечків , служачи
застьожками. Дліне поле прикріплений заді
нижче талії
также само
спадаючий до підлоги прикріплений крюческами, форма моделі походила на
рубашку стоячий воротнік плотно облягав . Білосніжна шкіра на руках
покрита відтінком переливаючись відблиском сяйва . На ногах обуті сапоги
такогож кьольору і такими кручечками. , які уходили під брюки.