Красота в чаклунстві

весь Боренвіль пускав віночки прагнучи побачити свою долю.

Не один з віночків не підходив до берегів Чародійства проходячи в далі стаючи лише
свідками , що і чекало людей. Вони не знали та їх долю писали іще не доплив-
ші віночки . Віночки шанобливо зупинялись на якусь мить виказуючи свою
повагу продовжуючи далі свій шлях .

Ножки Крісті ступили у воду відчуваючи теплоту . Пекучий день в жарі нагрів
річкові води .

З каждим кроком вона погружалась у воду глибше . На річкою парив розсіяний
туман скриваючи дійство від цікавих поглядів людей.

Ставши до пояса уводі відчуваючи прохолоду нижнії вод течії. Іще шаг і
поринула в глибину скриваючи її тіло до плеч . Уста Королеви шепотіли
заклинаня прийшовше в її душу прагнучи до доповненя дійства. .

-Річкові води Ви овіяні теплом стримуєте прохолод як ті Сили Добра і Зла .
Прийми у води свої На путь в моїй долі Благослови .

Королева зробила іще шаг ниряючи у глибину вод .

Торкнувшись дна річки клоцнула пальчики не забуваючи завершити дійство
Чаклунства . Відбитя єхом розійшлось хвилею по річці із скорістю сонячного
проміня .

Королеву з їх дією припіднесло над водою забераючи з своєї глибини .

Створивши дзеркальне відображеня поверхні води на яку в миті заповнили
собою водорослі . Як ті умілі ткачі переплітали в узорах лататя з ковшинками
поміж собою . Складаючи зелений ковйор . На якому при першому торкані
Королеви ніжками появились різнобарвні водяні лілії . Ступаючи по ньому
заворожено вдивлялсь в нього . Він простилився до берег де розположився
Вогонь.

Не дивлячись на суцільність ковра він при каждому кроку колихався хвилею .

Лілії манили своєю красотою ховаючись поміж лататям . Крісті присіла
скубнула одну з них лілево-білосніжну з різноманітними орнаментами на ній.
Водорослі позволи Королеві взяти красоту відпускаючи з свого переплитаня .
Піднесла до носика вдихаючи аромат квітки. Насолоджуючись цією митью ,
прикриваючи очинята.

Повіяв вітер із сходу приносячи в дарунок накидку не видану їй , накинувши на
плечі огортаючи своїми обіймами. Крісті відчула його доторканя в знак
вдячності подарила йому посмішку із словами., які він підхопив розносячи в
радості по водах.

-Дякую.

Захоплина дійством але продовжила іти до берега де її чекали .

Ніжки ступили на тверду почву під ногами . Їй на зустріч в шанобливому
поклоні чекала Баронеса ставши знову призраком . Уста в посмішкі зашепотіли.

- Сподобалось Ваша Світлість .

-Дуже Баронеса я рада знову вас чути .

За спинкою Крісті проходили свої дива . Коврив як тільки його залишила
Королева росипався на маленькі острівці хранючи кожний в собі квітку і
відправився по тичії премішуючись з віночками доповнююч друг друга.

-Мені можна залишити подарунок води Баронеса.

-Можна та квітка завяне зразу після празнуваня вона не має ніякої сили.

Смуток овіяв її душу , так нехтілось втратити таку красу . Погляд очей старався
знайти якусь відповідь для збереженя квітки.

Вдумках зявилась розгадка . Адже після празнуваня усі Чаклунські квіти
зникнуть а вона зможе залишити квіткі на їх місті і та буде рости у свому житі .

Промовила слова для її спасіння.

-Берег квітку прийми в свої володіня припіднеси . квітка наберег впаде там в
житі і проросте ,радість в красі принесе.

Клацнула пальчика приводячи в дійство заклинаня в одночасі кидаючи квітку
на берег річки .

Квітка проросла розквівши іще краще радуючи собою Королеву.

-Баронеса яка краса ,дякую за підсказку і що далі .

-Коронація Ваша Світлість .

Очі Крісті сяяли вогниками цікавості .

Костьор виріс у свому полумї . Стаючи більшм ніж до цього , піднімаючись у
височінь чорноті святої ночі до 15 метрів у височінь . Язики полумя мали
другий відтінок не красно-жовтий як обично , а красно-фіолетовий відбиваючи
усіма барвами відтінку світла міняючись з каждим язиком полумя . Він не
тримався в пітримкі вогню дровами чи другим паливом а Чарами ідучі від усіх
присутніх Достойних .

До нього вела доріжка , усипана липістками троянд з під яких не було тих
Зусірь Зірок . Липістки такіж барвисті .

Королеване помічала уже їх перед нею стояв костьор манив до себе своїми
чарами.

-Вам слід увійти в саме полумя Обряд Коронації проходитеме .

Крісті не дала договорити по волі серця ступила на липістки троянд. Повільно
з музикою приближалась до нього. Її очі палали такимиж вогоньками в чарах .
Високо в небі її ж чари відобразили її душу показуючи картину . Як в небі не
дивлячись на ніч ставшу в миті голубому аж блакитному парив птах вся в сяйві
золота відбиваючи в мільярдах відтінках . Птах влитів у вогнище нарисоване
на небі а там сів на трон . Картина помінялась показуючи якптах тримав в криля
книгу з пером. Голову прекрашала корона з під якої спадала накидка.

Поки усі роздивлялись красу Крісті ступила в полум'я вогню . Язики полум'я
доторкнулись обнажоного тіла не причинивши ні якої шкоди Королеві. Другий
шаг і пламя вогню помінялось в барвах стаючи красним аж бордовим .

Доторкнулось Королеви визвавши біль ,та при цьому не залишав слідів. Від
нього уста Королеви стримували крик та не дивлячись на це продовжува іти
далі . Зцепивши покрепче зубки з ними зіжала кулаки зтримуючи себе. Вона як
Достойні бачила того птаха який вів її далі тільки він був в її думках .

Залишаючись з ним ідучи далі до трону . Шаг та вона біль уже не відчувала
той був та вона не відчувало ні чого і не чула нічого ні звуків від птахів ні води
даже музики яка минула до вкруги . Тиша в якій парила птиця ведучи її в
тяжкому шляху.