Замок

землі.

Пройшовши метрів з 20 поміж дубових -охоронців , відкрився другий ліс.
Ліс-осоки верхушки дерев піднімались високо в небо виникала відчутя що ті
доторкаються верхушків дерев , земля встелена барвинком. Який розсипався галявинами , його скривали листки впавші з осені .

Вона не сходила із стежини від дерев віяло бажаною прохолодую.
Крісті помітила маленькі краплинки роси залишені на листках барвінка.
Жара з позаранку .

Волога пропитала повітря перемішуючи з пахущими медянками.
Ліс ріс поласами , спочатку дуби , друга полоса -осока , третя полоса дубів ,
вони були іще старші за ті перші . Розміщені блище друг до друга
переплітаючись по між собою створюючи непроходимість як для людей так і
для твариного і пташиного світу. Це були не ті по одинокі воїни а армія яку
нездолаєш. Вона не помічала більше ні кого ні комах ні других видів ,які
складали підтримку цій армії .

 Стежка єдина яка давала можливість хоть кудись прямувати.
Якщо обійти весь ліс то він однак буде складати кругові полоси , однакові в
розмірі -полос, так і самих дерев.

Ступаючи іще повільніше чекаючи невидимого їй, уже не звертаючи увагу на
квіти , яких на диво імено тут почали з'являтись безліч як в різноманіті так і
кольорах.

Перед нею розляглась чорна полоса . В красуні похололо в серці, та
не дивлячись на це продовжувала іти , приближаючись ближче до полоси.

Очі звикли до перепаду світла заходячи в темряву. Полоса чорноти виросла в
терновнику , він не був як ті маленькі кущі а це були височезні в рості кущі-
дерева . Стовбури яких товстелезні достигавші до пів метра , а самі у висоту
піднімались на декілька метрів . Те що сказати що вони переплелись поміж
собою це не сказати нічого. Там не було де гілочкі лишній проткнутись .
Стежина йшла в середину цієї полоси в арку яка була зтворена кимось.
Вона зайшла в арку тернової полоси ,колючки ховала листва зелені а з ними і
ягоди,  якими вони усипали усі гіляки.

Крісті пройшла метрів 5 думки замінила цікавість ,вона роздивлялась все до
вкруги .
Арка в середені стала темніша показуючи про те що терновнік поверх неї
товстіший і ніяк непропускав світло, Тернистий мав свій аромат який заповнив
так повітря що за якусь мить він проникає в тебе саму і тим уже дихаєш .
Він мав ту терпкість яку дихаєш і відчуваєш хоч ти не коштував ягід та ця
терпкість проникає в душу і тіло воно терпне не даючи змоги дихати.

Крісті збільшала ходу не бажаючи залишатись тут довше необхідного.

Арка як почалась так і закінчилась вриваючись у світло сонця. Прикривши очі
від світла ступила на його яскравість зупиняючись на мить . Звикши до світла
,більш спокійно поглянула на сонечко .Знову вона відчула звуки природи
повертаючись в цю реалію.

І тут її перехватив подих від бачиного. Велечезна галявина над нею пурхали
пташки співаючи голосисту пісню. З другої сторони лісу вона почула куваня
зозолі , стукіт дятла, Пташки в голосі своєму показували своє життя Там вдалені
високо над галявиною вона помітила яструба парившого в небі шукаюи
здобич. .. Чулись іще чіїсь звуки птиці ,які виникали перед нею то зникали, і усі
в яркості барв красуючись .

Тут панувало життя.

Сходячи з стежини ступаючи в траву, під самими ножками
цвірінькали кузнечики . Їх спів поєднувався з пташиним доповнюючи
.Мателики кружляли довколо заповнюючи простір своєю яскрвістю . Вони
взлітали з квітів поглянути хто ж все таки їх потривожив та сідаючи на ню , на волося на ручки на плечі лоскотячи своїми лапками. Вони були різноманітні в кольровій гамі від жовто-лимоного
до голубого -білосніжного. Жовто-коричневі з великии глазками на крильцях, вражали своєю яскравістю. особливо розмірами , від міні голубої як небо
до гиганта в розмір великого птаха , крилишки такої красуні розрисовані
природою-художником не шкодуючи фарб ляпуючи ними .

Їх  було так багато. Красуня перевела погляд на квіти стараючись вгадати
де ж квітка а де мателик. Від них віяло приємним ароматом . Попід ногами
вона помітила кульбабу яка встигла відцвісти стаючи одуванчиком
розвіявшись на вітру неподалік красувались колокольчики синьо-голобі з
білими полосами . Вони ростом доходили до двох метрів , поряд цвіли свічки
високо уходили в небо та поміж них вмістились гвоздики -розові-червоні а
далі ромахи розсипані щедро маючи такий же ріст . Та ніжна шовкова зелена
трава перія -цвітуща або тільки пустивши пагони . А поміж усим цим красні
маки , яких тут безліч.. І усе це поєднувалось в один аромат парюючи над
галявиною маючи Чаклунську Силу.

 І ось ця краса була доповненням до не менш неймовірної , яка стояла серед
усього цього- Старий-Замок - Крепость .

Від краси перехватило подих , змахуючи ручкою мателиків які осіли на ню.

Крісті вийшла обережно на стежину залишаючи красу побігла по ній до
Крепості яка манила до себе. Вітер розвіював кудрі стараючись гратись з нею .
Підбігши до Крепості стін поважно призупинилась виказуючи пошану .
Роздивляючись поставшу красоту . Це були високі стіни досягаючи до 10
метрів а із зубцями до 15 виличаво красувались над усим . Крісті доторкнулась
їх рукою відчуваючи прохолоду гладкості . Здалеку Крепость мала жовтий
колір з синьовою відтінка, який окутував його. Як той туман .

Вона із захопленням роздивлялась Крепость  проводячи дальше по стінах відчуваючи,

що гладкість та була оманлива під руками був м'ягкий мох, який проріс в стіни за
віка . Да так плотно що незалишав ні однієї щілини . На цій красоті росли
зірочки-скальні квіти -розквітаючи то вони окутували усю Крепость жовто-
зеленим ковром. На верхніх зубах Крепості красувались вирощені сині квіти з
фіолетовим відтінком . Виникало таке відчутя що і тут постаралась природа-
художника прорисовуючи кажду лінію. Плутуючи голубезну з жовтизною
квітів Зубці Крепості вистроєні із величезних брил у вигляді двох зубів , які
мали ширину до 4-х метрів , Що давало можливість в боях тримати оборону,
слугуючи укріпленням .
Вловлюючи аромат цвіту а з ним і вологість від стін , біля якого парив
малесенький розсіяний сонцем туман, який не давав можливості сонячним
промінцям доторкатись мха. оберігаючи таким чином. Залишаючи краплини
роси на ньому.