Відкриття

-Перестань вибачатись, це не жарти можеш вірить а можеш ні, як тільки хтось в
нашому роді має сумніви до цього сказаного то він страдає , стражданя різні. Через те як я казав зразу правду слід не слухати і не приймати що мол десь там
є насправді ні нам слід нею жити ми з нею пов'язані...Розповім одну історію та
упущу багато чого саму суть.

Тьотя не відпускала її ручки як і дядя взявши за другу.

-Я був маленьким хлопчиком коли в перше пішли на руїни Замку з друзями,
тоді я був без твого папи. Пропустим , те що я там побачив усе це іще
предстоїть побачить і тобі самій, перейду до того часу коли нам з друзями
вдалось вибратись на стіни-Крепості ну як годиться хлопцям ми принялись
марширувати по стінах вдаючи із себе вояк ,там стіни мають таку ширину що
можна в ширенгі 4-х конів їхати. Відаючи честь друг другу, ми там провили чи
мало часу зненацька для нас по усій -Крепості загорілись вогні , які горіли для
освітлення для Хранителів Крепості в ті далекі часи.

Він притих , прикрив на мить очі повертаючись в той час , а коли відкрив його
обличча як і погляд сяяв чарівністю минулого.

-Вогні горіли з не відкилясь обкружляючи нас вони мали не настоящий вогонь
-це були прозорі але яскраві, вони як ті приведи, яких безліч . А тоді перед нами
в такій же прозорості на мить представ сам Замок в своїй велечі .

Минуле його захлиснуло в яке він увійшов протягуючи руку торкаючись чогось
невидомого для дам. Перевів подих і за мить продовжив та уже з розпачем в
голосі .

-Я побіг з усіма тікаючи від страху спускаючись по східцях які і вели на саму
Крепость . Ми перепригували східці гнались як ті зайці не помічаючи нічого і
нікого довкруги себе , крик застиг у мене в горлі не дава можливості вирватись
наружу,  хоча я чув як пацани кричали з ними нічого такого не ставалось.
Залишивши Крепость направились на дорогу додому лише на ній заспокоїлись
та принялись розповідати друг другу бачине, та усім рідним усім а чи вірили
нам... В той час рішилась моя -доля..

Зтяжкістю перевів подих , повертаючись до них в реаліях сьогоденя мило
посміхнувся Крісті, яка не зводила з нього погляду.

-Мені прийшлось відчути те що тільки но ти трішки засумнівалась а я
злякався .

-Лише з вами.

До неї повернулась мова а з нею спокій , іще щось що вона сама і незрозуміла .

Їй преднадзначалось впереді велика правда дядя зжав ручку міцніше.

-Я розкажу іще дешо , вона і буде відповідю на питання . Як я розповів перед цим
в Баронеси були спадкоємці четверо дітей в законому бракі. А сама Баронеса
мала дар-Чаклунки .

Дядя зжав іще посильніше пальчики продовжуючи далі , просячи не перебивати.

Чародійка від долі предназначена Вищими Силами , які не слід відкидати в
сторону вони є і будуть поки існує Всесвіт. Баронеса мала сили , але які не знаю,
як і будь хто те що вона була на стороні добра захищала цей світ від Зла, яке ми
не бачим . Вона захищала і живих ,була мудрою жінкою Про неї склали багато
легенд ти почуєш від усіх тут і не одну і усі вони відповідають правді тільки та
правда повстала у різному баченні перед людьми. . .. Повернемось до неї і ось
колись їй предстояв бій з силами зла , монстрами так їх називають в легендах
Знаючи зараня свою долю яку вона могла бачити напаред. Вона приготувалась
до поразки та пішла в остальній бій -смертельний . Боючись за своїх дітей , як і
всі матері прагнучи защитити їх . ... Тоді в цій битві загинуло чи мало жителів
селища, які допомагали Баронесі залишаючись у Замку , є два варіанта , один
допомогти в бою а другий такі відчайдушні предані в битві . В основному їх
безліч і всі вони праві . Так ось спасаючи дітей вона передягнула їх в селян та
відала одному селянину щоб той їх виростив як своїх рідних , при цьому беручи
слово-мовчання з усіх присутніх за цю таємницю .
Зло побідило воно надовго запанувало вбиваючи мирне населення творячи суд
свій... Пролилось чи мало крові а з ним і часу.

-Про остальне що було мені не відомо байок почуєш багато та я не буду казати,
що правда, що ні , якщо честно то їх чомусь старались прибрати з історії ховаючи
по якихось причинам . Час забрав Зло перетворючи їх на людей а можливо
Баронеса оберігає якимось чином нас. Та сталось як сталось .

Дядя відпустив ручку Крісті в очинятах якої стояли сльози . Душа її відчула
пережитки того часу правда як той цеп сковав її серце.

Вероніка з ним не заспокоювали її а просто тримали за ручки підтримуючи
таким чином . Знаючи, що тяжку правду , яку їй потрібно знати відчути як час
щоб мати змогу зробити свій вибір. Деніс був гордий за ню за її небайдужість
до пращурів.

-Казали діди що у Баронеси була служанка чи то подруга яка жила у неї
виконувала якусь роботу не знаю. Вона і була Відьмою , можливо вона там
ховалась від людей а можливо допомагала Баронесі у боротьбі. В наш час
можеш познайомитись з її нащатками -Відьмами , за які ти запитували. Їх рід -
до сіх пір знає те що і вона колись можливо не усю правдю і не такі сили як у
неї та як я казав їх розприділяє доля і дає кому і як нею користуватись . В ту ніч
коли загинули -усі в Замку вона також , та свій дар передала своїй дочці , яку
також сховали в селещі. Кажуть що тоді вижили лише ті жителі і діти які
сховались у церкві . Діти Баронеси з яких дочка мала Силу яка їй передалась ,
та вона нею ніяк не скористалась , вибираючи як і усі її діти спокійне життя
селян... Проходить час і уже її Пращурка виходить заміж за нашого Пращура у
5-му поколіні діда. Народжує двох дітей а ті у свій час своїх але одному з них
завжди переходила Сила Баронеси , він як попередники
відказувався
вибираючи спокійне життя в своєму достатку . Наші пращури завжди жили
заможньо чим би вони не займались. . Та ось в наших Пращурів народилось дві
дочки одна із них спадкувала її Силу . Тут є таємниця , яку я сам не можу збагнути . Вони були як носії Сили і ніхто з них не насмілився нею
користуватись або не настав іще час . Я прийшов до цієї істини , Сили які вони
мали були менші вони  допомагали б , а основна Сила яка вибере сама собі
того хто буде нею користуватись. Сила вибере собі Чародійку . Знаю одне що
Сила передавалась так що нащатки могли і не знати.