Перші кроки

Підлога як і по усьому домі встелена ковром в тому ж відтінкі , кутки кімнати
прикрашали спіральні підставки з вирвашами трави та дерев .

Пройшовшись по кімнаті торкнулась одного вирваша відчуваючи живі
погони , дядя стояв в дверях спостерігаючи за нею за її посмішкою . Уста
шипотіли , підтвержуючи бачине.

-Дядя вражающе видовище як ви їх називали- вирваші?

Присівши біля одної спіралі підтвержуючи свої слова.

--І впрям їх ніби вирвали з природи зачаклували і поставили любуватись ними.

Припіднявшись підходячи до каміну роздивляючись світлини. Дядя не витерпів
підійшов позаду обхопив своєю рукою талію пригортаючи в свої обійми.

-Я такий радий тебе бачити не можу повірити що ти з нами .

Його парфум заповним собою усе пространство
носика чим лише визвав задоволену посмішку ,
заставляючи примружити.

-Твої очі схожі на батьковські , риси мамині , такаж красуння як і вона .

-Дякую а де ж тьотя,  а то я чула лише що вона ваша кохона.

-Кохана і дуже в цьому не має сумніву вона у мене красуня як і ти.

Його обличчя осяяла посмішка задоволення гордості , лагідності, яка тянула до
себе в доброті .

- Не забувай ми в селі а тут робота літом чекає як не на городі так в саду. Городина не для забеспечення харчів як в усіх живущих в селі а скоріше для
задоволеня а то сусіди не правельно розуміють, приходиться тримати лямку
харошого селянина .

-Тоді ви хороші господарі.

-Не без цього , прошу я покажу тобі дім далі а то так і до вечора не закінчим .

Дядя узяв її під ручку як самі рідніші люди на цьому світі .
Виходячи з кабінету у гостину для гостей з відкиля і розходились кімнати у
різні сторони, та їх застукали в кімнату вірвався орамат цитрусових духів в
перемішку з іще з чимось не зрозуміле на перший погляд.

За цим шлейфом аромату війшла чарівна жінка , дуже жіночна не повторна у
вроді, гарна, висока, статура, сексуальна  . ЇЇ красиве тіло прикривав халатик
зібратий на швидкуруч з під якого виднілось жовте бікіні в руках тримала очки
від сонця на диво в сандлях на підборах . З цікавістю роздивляючись гостю
стараючи збагнути.. Білосніжну посмішку видав
здивований голос.

-І хто ж у нас в готях Деніс ?

Той виновато опустив очинята до долу ніби забув щось важливе , та в погляді
вибачаючись перед нею лагідно аж солодко промовив .

-Кохана вибач мені .

З кожним словом він ближче підходив до неї , на її подив підхватив на руки
кружляючи заставляючи обійняти його продовжуючи шепотіти.

-Кохана сама найкоханіша .

-Деніс відпусти ми не одні ти забув.

-Ні, ні на мить це ж племіниця, яку ми чекаєм уже місяць загубилась у часі.

-Так відпусти, у нас така гостя а ти видеш себе не чемно .

-Пробач трішки скучив .

Обережно опустив на підлогу як саму дорогу ношу у світі .
Дружина подарувала посмішку ніби вибачаючи його та підходячи до дівчини з
радістю зустріла.

-Ну нарешті , я побачу племіницю ми так багото чули про вас, які ми раді.

Слова говорились з великою щирістью вложені в них почут я даже не знаючи
людину , яку устигли полюбити на словах від її батька .

Вона підійшла до неї обіймаючи розціловуючи в щічки получаючи у відповідь
такіж обійми та цілунки з словами радісної зустрічі.

-Дуже рада зустрічі, ви не проти мого невзапного приїзду?

-Чекаючого і даже сильно. Ну дай на тебе поглянути .

Вона відійшла трішки назад тримаючи красунню за ручку , очі тьоті сяяли в них
читалась радість . Блакитні як у неї в яких було втонути як втонув дядя.. Чорне
волося спадало водопадом хвиль до поясу. Білосніжне обличча кругловатої
форми, курносий носик не занато великий , придавав іще більшої вроди
тоненькі брови , дліні чорні вії робили очі глибшими, губки як в усякої
українки якими хочеться насолоджуватись . Осина талія лише придавала
вроди .

Тьотя як і вона вивчала її з цікавістю жінки при цьому оцінюючи її вроду .
Волося не бажало триматись воно розкидало локани випадаючи з під заколок
красуння зловила локон прибираючи за вушко вибачаючись відпускаючи тьотю
як і вона її даючи змогу поправити причоску.

-Вибачте волося ні як не бажає слухатись .

Водночасі зібрала локони в кучу закручуючи заколюючи.

Тьотя рішила їй не мішати.

-Я залишу вас, передягнусь розмову продовжимо за обідом , вибачте.

Погляди подружя зустрілись дарючи посмішку шепотячи тихо приємні слова
друг другу відомі лише їм .

Відходячи відчуваючи погляд на собі чоловіка . які проводжали до дверей поки
ті не закрились.

Заколка прирвала його падуючи з рук племіниці заставляючи зміняти погляд .

-Ніяк не слухається волося, хвильку я їх приберу вибачте якщо перебила.

Він подарив посмішку ловлячи її на остальному слові.

- Ось закохаєшся як я тоді я погляну на тебе .

Спиричатись вона не стала лише в думках проговорила .. от якби та іще в таких
достойних як ви з папою.

-Вибачте мені за нахабство.

-Вибачив хоча нема чому вибачатись я дуже пишаюсь своєю красунею пробач я
можу говорити і ніяк не вмолкати усе про ню .. давай присядем відпочинеш а
тоді продовжим знайомство з будинком.

-Давайте, я трішки стомилась.

-І чого мовчиш а я , іще господар спершу слід було запропонувати відпочити .

-Дядя дякую а можна питаня на засипку ?

-Можна прошу присідай .