Перевтілення

                                                         Глава1
На блакитно - голубому небі на якому не пропливало ні єдиної хмарки у
височінь припіднімалось пекуче сонечко відбиваючи час обідні, пекуче не
милосердно . Повітря розжарилось гарячістю в духоті не дивлячись на це
блакитність радувала в своїй красі неповторності відтінків синіви , заманюючи
до себе погляди .

 Стояла жарка пора літа . На деревах зелені листки прив’яли , крутячись від
сонця ховаючись в собі , перій - трава на диво радувалась жарі , суцвіття-трави
височілось витягуючи пагони до сонця стаючи в рості до метра а то і більше
містами в залежності де росла рослина. Пирій мав темно зелені стебла лише
зірваний , зростаючий заново салатово-зелений . Трава пильно ховала від
сонця ранішню росу розкидану туманом . Краплинки при кожному торкані
промінця сонечка виблискувала в діамантовому світлі міняючи тисячами
відтінків. Ранішній туман щедро розкидав росу по в сьому живому і не
живому , краплинки випаровувались миттєво та лише на мить можна
помітить красу їх діамантового світла залюбуватись перлинами - діаманта
багатства природи. В цю красу вливався спів птахів поєднуючись в аріях співу ,
одні закінчували та їх в туж мить підхоплювали другі взлітаючи то з куща то
з гілки дерева на серед поляни продовжуючи свій спів, а решта пильно стежили
за митью і той же час продовжували спів . Гра солістів підтримувалась
вітром розносячи на тисячі метрів їх голоси торкаючись усіх і усього
змушуючи зачаруватись миттю. Красу підтверджувати поляни квітів над якою
і гуляв вітер стараючись притягнути чиїсь погляди до краси.

 Пахощі васильків манили до себе бджілок не дивлячись на жару , працювали в
так життя . Васильки поляною хаотично розповзлись по лузі беручи в свої
обійми жовті - ромахи , їх головки більші в десятки разів простих лікарських а
самі жовті як те пекуче сонце . Поміж деякими влізли васильки переплітаючись
з ними , воїнами оберігали їх височівшись над ними. А їх гордовито ховав
пирій від поглядів чужавік заповнюючи собою усе де міг тільки рости
торкаючись країв траси , проходящу через красу не заципляючи її . Траса несла
тяжку долю допомагаючи добратись тисячам людям в те чи інше місце.

Поєднуючи поміж собою села та маленькі поселення ведучи від себе в сторони
лінії долі людей в різні напрямки . Траса скована в асфальт а ось другі дороги
пробиті машинами по землі яка при цій жарі потріскала створюючи тріщини де
і їхати ставало страшно тріщини розходилися в глибину розширюючи поверхні
грунту оскалюючи зуби в глибині . Особливо радували ями вибиті часом їзди
людей заповнені пилюкою , попадеш залишиш на собі не тільки залишки пилі
а трясовину а з нею можна застряти на довго в поломці . Траса схожа на
живущих людей оточивши по селах також тяжка в житі яка може розплисталися
в житі або зникнути в не буті .

По ній повільно повзла маршрутка, асфальт під нею розлазився в сторони
сповільнюючи і так повільну їзду при цьому старалась маніврувати минаючи ями вибиті машинами .

Від чого попадала іще в глибші створюючи і так і ще
більшу трясовину . Маршрутку розгойдувало в різні сторони а з нею люди, які
незадоволено бурчали на горе водія то і діло чулись не хороші крики в його
сторону змушуючи його оборонятись спробуючи пояснити не чувши слова від
нього , люди лише бісили водія він і собі під ніс бурмотів прокляття . З кожною
ямою його слова ставали не чутні через дзвін вікон прагнучи вилетіти на зовні.

 Це радувало усіх присутніх ніхто не чув, від цього хто що бурчав і слова в
обурені не казались такими обідчивими . Поруч водія на сосідньому кріслі
розмістиляся вродлива дівчина вона на відміну від усіх не дивлячись на
трясовину та висівших людей як над нею так і над другими людьми в
переповненому авто тут місце не залишалось навіть ближче до люків звідти і
то виглядали голови людей жадібно хапаючи повітря як ті рибки при цьому
встигали бурмотіти в незадоволені та ніхто не збирався залишати і так
очіковану маршрутку .

Дівчина вдивлялась в красу за вікнами манившу до себе
зустріччю рідні , яку ніколи в житі не бачила .

Маршрутка зупинилась визиваючи благословення Господнє . З неї вивалились
усі хапаючи свіже жарке повітря . Дівчина випустивши усіх виходячи на
зупинку , роздивляючись усе довкруги тримаючи в руках речі . На останок
подякувала водієві який обдарував посмішкою , уже не бачену нею. Вона
ступила до нового прагнучи бути тут дізнатись за тим чим приїхала в таку
далечінь .

 Декілька кроків погляд роздивлявся станцію в не звичності своїй . Вона
зроблена з каменя, дах перекрита черепицею а поверх неї розповзлась та
прикривала її , лоза троянд , красуючи круг неї .

Відкривши ротик від не
баченого підскочила як позаду маршрутка із свистом і шумом рушила в дорогу.
Переполохана як та пташка повернулась до неї спиною проводжаючи
відіджуючу маршрутку . Люди непомітно для неї розбіглись по різні сторони.

Перед її поглядом відкрилось село куди вона і прибула. Величезне заможне з
небувалою назвою яка красувалась по другу сторону дороги . Кам’яні букви
переплетені різнокольоровими трояндами не давали відірвати від себе погляду .
Очі вбирали в себе красу окремо кожної букви і лише коли погляд доторкнувся
останньої тоді букви повстали перед нею у назві величі Боренвіль.
За ним красувались кущі троянд таких же зростаючи в рівності шеренги в
безкінечності . Погляд був направлений по дорозі під яку вони і росли кінця не
було видно їх оберігала також шеренга дерев під якими виднілись на диво квіти.

-Краса так і хочеться піти і торкнутись їх відчути пахощі .