Ти не так все зрозуміла

 ОЛЕГ

Я уже давно стискав виделку з чітким бажанням всадити її в якусь частину красивого організму вітчима. І шкодував лише про те, що це б лише додало йому плюсиків до образу пригнобленого злою тещею зятя. Мученик знайшовся. 

Холодна ненависть почала затьмарювати свідомість. Але я все ще чув його гарно поставлений голос.

– Мені до п'ятдесяти не так багато залишилося. Я хочу встигнути все, поки можу і хочу. А не протирати штани за комп’ютером, як ваш онук і висмоктувати з… пальця насолоди, яких не існує. Насолода – то юна дівчина зі мною в ліжку, гроші, які можна витрачати й не рахувати – на те, що хочеться. А не лише на те, що нібито треба. Смачна їжа. А не оця бурда. – він відштовхнув від себе тарілку з дуже корисним супом. Вона ковзнула по стільниці до бабусі й звісно облила її.

Тій забракло слів. А Надійка дуже уважно слухала Костика і не заперечила й пів слова! 

Я встав, перегнувся через стіл, схопив вітчима за комір і протяг по столі до себе.  Трясонув як слід, щоб у нього аж зуби ляснули.

– Проси вибачення в людини, яка мала занадто багато гуманних переконань, щоб не спустити тебе зі сходів два тижні тому. І яка могла мати скільки завгодно юних коханців за ті самі гроші, які ти спускав на юних коханок. Але витрачає їх на інше, бо справді знає інші задоволення. 

Що на мене найшло? 

Хіба до нього могло дійти, про що я?

Останній раз збирався набити йому пику після випускного, але тоді другани мене спинили. А він тоді завинив не менше. Просто підійшов до моєї дівчини, щось їй сказав на вухо, і вона за ним кудись заспішила, як під гіпнозом.  До речі потім дякувала мені, що я її не спинив. Але мені уже було на неї начхати.

А зараз?

Зараз вітчима так само уважно слухала моя асистентка. Вона що, серйозно зібралася заміж за цього нікчему? 

Словом, я підняв Костика за комір і потяг на вихід, бо він вперто мовчав замість перепросити бабусю.

– От зараз він отримає те, що давно заслужив. – голосно сказав я, щоб не було ніяких сумнівів ні в кого з присутніх. – А саме перерахує спиною сходинки, сяде у свою Ламбу й далі нехай далі звіздує, куди хоче. До конкурентів або робить свою клініку, або що завгодно. Тільки не тут.

І відчув неймовірне полегшення.

Давно треба було. Нічого. Бабуся зате не бачитиме кожного ранку пику зятя, який …

І тут мені прилетіло зліва в око. 

Ого!

Костик явно був проти того, щоб його звідси вигнали, ще й на очах у Надійки. А я був проти того, щоб мені прилітало у неї на очах.

І в мене знесло дах. Отямився лише коли Костик впав, прикриваючи голову руками.

– Проси вибачення і вимітайся з дому.

– Цей дім наполовину мій, якщо ти забув. – просичав він крізь зуби, витираючи кров з губів. – І клініка наполовину моя. І я не сказав нічого такого, чого б не було насправді. І не зробив нічого для того, щоб ти хизувався перед своєю асистенткою фізичною формою. 

Він рвучко озирнувся на мою асистентку, яка з непідробною цікавістю спостерігала за подіями.

– Надійко, у цього патлатого дівчата міняються, як узор в калейдоскопі. А от я дозрів до серйозних відносин. І роблю вам пропозицію. Вигідну. Виходьте за мене, киньте цього психа. Філософія – не фах для чоловіка. Якщо я не зароблятиму в клініці, він буде проповідувати оту маячню на вулиці. За об’їдки.

Бабуся під час того всього не те що не підвищила голосу, навіть не розтисла губів і не поворухнулася.

Надійка, почувши, що її мрія так швидко збулася,  затисла собі рота двома руками. Мабуть, щоб не кричати від щастя? 

Костик озирнувся навколо, наче прокинувся. Може й не очікував від себе такого. Але від своїх слів не відмовився. 

– Поза неправильна. – сказав я, відчуваючи, що нижня губа в мене теж розбита. – Треба стати на одне коліно і піднести дівчині обручку. При цьому не вказувати, що їй робити. А чемно питати, чи вийде за тебе дівчина. 

І за комір припідняв Костика з підлоги й поставив на коліна.

– Чого мовчиш? Чим невдоволений? – спитав його, смикнувши за комір. – А я до речі вдоволений більше, ніж повністю. Вперше в житі взяв участь у справжньому філософському диспуті.

– Всі, крім Надії –  марш по кімнатах. Там годину приводите себе в нормальний вигляд. Якщо через годину Костянтин не принесе вибачень мені й нашій гості,  яка вимушена була дивитись на огидну сцену, я розціню це як згоду на розділ бізнесу. І запрошу адвоката, щоб представляв мої інтереси в суді. Й ти теж проси вибачення. –  вона люто подивилася на мене.

– Мої вибачення, Надіє. Вибач, бабусю, був не в собі, тепер все усвідомив і вже йду до себе. –  зробив я уклін, як блазень в цирку після невдалого номера.

Але помідори в мене не полетіли, капці теж.

– Нема за що перепрошувати. – озвалася Надійка. – У нас вдома ніколи не було таких жвавих дискусій і смачних пирогів.

А от Костикові вона нічого не сказала. 

Він встав, з перебільшеною гідністю кивнув і вийшов.