Частина 8. Жорстока битва проти небезпечної злочинної групи "Треппери"

Розділ 45. Ще одна нова загроза

Девід і Джон щойно відпочили після виснажливої операції з нейтралізації терористів у торговому центрі, але їхній відпочинок був перерваний тривожними новинами.

Підійшовши до їхнього столу, молодий офіцер поспішно повідомив:

- Лейтенанти, нам надійшла термінова інформація. З'явилася нова злочинна група, яка наводить жах на мешканців Лос-Анджелеса. Вони називають себе "Треппери" і встановлюють по всьому місту смертельні пастки, в які потрапляють ні в чому не винні люди.

Девід і Джон переглянулися, відчуваючи, як напруга наростає.

- Що вам відомо про цих "Трепперів"? - серйозно запитав Девід.

- Ми поки що зібрали небагато інформації, - відповів офіцер. - Відомо, що вони діють організовано, мають розгалужену мережу та використовують високотехнологічне обладнання для влаштування пасток. Жертви зникають безвісти, а невдовзі їхні тіла знаходять у віддалених місцях.

Джон стиснув кулак, його обличчя набуло рішучого виразу.

- Ми мусимо діяти негайно, - сказав він. - Цих монстрів потрібно зупинити, поки вони не забрали ще більше життів.

Девід кивнув, розуміючи, що вони не можуть дозволити собі навіть хвилини зволікання.

- Збирайте всю доступну інформацію, - сказав він офіцеру. - Ми повинні з'ясувати, як вони діють, де знаходяться їхні бази та хто стоїть за цією злочинною групою. Не зупиняйтеся ні перед чим - ми маємо покласти край цьому свавіллю.

Офіцер віддав честь і поспішив виконувати накази. Девід і Джон залишилися наодинці, обмірковуючи свій наступний крок.

- Ця битва буде запеклою, - похмуро промовив Джон. - Але ми не маємо права програти. Занадто високою є ставка.

- Ми зробимо все можливе, щоб захистити наших громадян, - впевнено сказав Девід. - Готуйся, Джоне. Нас чекає ще одна жорстока сутичка з безжальними злочинцями.

Обидва лейтенанти поспішили готуватися до нової небезпечної місії, сповнені рішучості зупинити "Трепперів" будь-якою ціною. Доля Лос-Анджелеса була в їхніх руках, і вони не мали права на поразку.

Розділ 46. Жорстока битва з "Трепперами"

Озброївшись найновішим обладнанням і спорядженням, Девід і Джон негайно вирушили на битву за загадковою злочинною групою "Треппери". З усіх сил намагаючись завадити їхнім планам, вони діяли рішуче та невпинно.

Ретельно опрацювавши всю наявну інформацію, команда лейтенантів змогла відстежити кілька ключових зачепок. Виявилося, що "Треппери" влаштовували свої пастки у занедбаних будівлях та темних закуточках міста, ховаючись від чужих очей.

Вирушивши на чергову операцію, Девід і Джон обережно пробиралися темними вулицями, намагаючись вистежити злочинців. Раптом Джон помітив якесь незвичне переміщення в тіні занедбаного складу.

- Зупиніться! Руки за голову! - гукнув він, націлюючи на підозрюваного свою зброю.

Але у відповідь пролунали постріли. Група озброєних головорізів вибігла з укриття, відкривши шквальний вогонь на ураження.

Девід і Джон миттєво залягли за найближчими барикадами, відстрілюючись. Зав'язався запеклий бій, під час якого обидві сторони намагалися здобути перевагу.

Ризикуючи життям, Девід і Джон пробивалися крізь дощ куль, намагаючись затримати якомога більше злочинців. Вони розуміли, що зупинити цю банду - єдиний спосіб нарешті покласти край їхнім кривавим злочинам.

Врешті-решт, завдяки хитрощам і майстерності, Девіду і Джону вдалося взяти гору. Поранені та знесилені, вони стояли над закутими в кайдани "Трепперами", відчуваючи гордість за свою перемогу.

Та ейфорія тривала недовго. Девід раптом помітив, що один із затриманих злочинців щось тримає в руці. Зрозумівши, що це тригер якогось вибухового пристрою, він кинувся на нього, намагаючись відібрати небезпечний предмет. Тоді пролунав оглушливий вибух, і все поринуло в темряву.

Оглушений вибухом, Девід відчував, як його тіло пронизує гострий біль. Відкривши очі, він побачив навколо себе хаос - уламки будівлі, розкидані в усіх напрямках, та нерухомі тіла своїх колег.

- Джон! - враз закричав Девід, інстинктивно намагаючись підвестися. Але його власні поранення не дозволяли йому навіть ворухнутися.

Раптом поряд із ним ворухнулася постать. Девід напружив зір і впізнав свого напарника, який із великими зусиллями підводився на ноги.

- Джон... Ти в порядку? - прохрипів Девід.

Джон підійшов ближче, його обличчя було покрите пилом і кров'ю.

- Так, все гаразд, - відповів він, простягаючи Девідові руку. - Але решта...

Девід тривожно озирнувся навколо. Серед руїн він помітив поранених офіцерів, які намагалися підвестися. Картина була жахлива - операція перетворилася на справжню бійню.

- Нам потрібна негайна допомога, - сказав Девід, стискаючи руку Джона. - Ми повинні врятувати колег і спробувати наздогнати тих, хто втік.

Джон кивнув, розуміючи, що зволікати більше не можна. Разом вони, ігноруючи власні поранення, кинулися до постраждалих, надаючи їм першу медичну допомогу.

Паралельно, через рацію, вони викликали підкріплення та машини швидкої допомоги. Девід знав, що час відіграє вирішальну роль - втеклі злочинці могли залягти в укриття і зникнути назавжди.

Коли на місце події прибули підкріплення, Девід і Джон, незважаючи на свої поранення, рушили по кривавому сліду, намагаючись наздогнати винуватців цього хаосу.

Девід відчував, що вони перебувають на шаленому темпоритмі гонитви за незнайомим ворогом. Але він був сповнений рішучості - цього разу "Треппери" мали заплатити за свої злодіяння.

Ігноруючи біль у своїх ранах, Девід і Джон швидко пересувались вулицями Лос-Анджелеса, намагаючись наздогнати бандитів, що втекли з місця вибуху. Вони розуміли, що якщо зараз втратять їхній слід, то можуть назавжди втратити шанс зупинити цих небезпечних злочинців.

Уривчасті повідомлення по рації допомагали їм відстежувати напрямок, куди подалися "Треппери". Девід зосереджено вдивлявся в дорогу, очікуючи на будь-який натяк, де може ховатися ворог.