За віру і священників

Багато часто чуємо виправдання, що не ходимо в храм, тому що "не віруємо попам". Ніхто не просить мирянина вірити священникам. Але вірити в Бога, а священники є лише Його слуги і інструмент за виконання Його волі. Святий Іоан Златоуст казав: " Ми самі, які повчаємося є опленими гріхом. Завдяки цьому ми у відчайдушності своїй вчимося в Бога любити людей і потрохи позбавляємося жорстокосердечності.Тому Бог допускає таких священників які пороблені від страстів, бо вони можуть з власного досвіду навчити відноситися милосердно до других". Уявіть собі, що в храмі служить не грішний священник, а Архангел Михаїл. Ще при першій розмові з нами пламеніючи від справедливого гніву, від нас залишить лише купку пепела.

Саме по цій причині ми відмовляємося від сучасної медицини, заради користолюбства сучасної медицини. Фінансова зацікавленість деяких лікарів є багато очевидна, всі хто потрапляв у лікарню це знають. Але чому заради цього людям треба відмовлятися від медицини. А коли постає думка за більш важливе-за здоровья душі, тод всі ми згадуємо бувалиці небилиці, аби лише не йти в церкву.

Був такий випадок. Один монах жив в пустині і один священник йшов до нього причаститися. Монах чув, що священник, який мав в нього причасщатися- є блудником. Тоді той відмовив йому в причащанні. І в цю ніч бачив откровення, що стоїть золотий колодязь з кристальною водою і від нього один прокажений черпає з золотого відра. І Божий голос казав: "Бачиш як вода зостається чиста, яку Я даю прокаженному, так і благодать не залежить через кого дається". Після цього, коли священник попросив знову про причастя, монах без розмислів його причастив і вирішив більше не ділити людей на преведних та грішних.

Коли ми замислимося, то побачимо що всі ці оправдання є незначимими. Не можеш ігнорувати волю Господа Бога, звалюючи все на гріхи священника. "Хто є ти, який судить чужого слугу? Перед своїм Господарем стоїть той чи падає. І буде ще виправлений, тому що Бог є могутній щоб виправити".( Рим, 14:4).