Боги спустилися з небес

Боги спустилися з небес

- Боже, що це? – вигукнув черговий на секретній базі на Марсі, спостерігаючи за планетою Земля. - Вони там збожеволіли! Що вони роблять?! Це вже не можна зупинити! Мої комп'ютери показують, що ми втратили контакти з нашими базами на Землі! Що ж робити?!
- Треба зачекати… Почекати… час… Зачекаємо… а… а потім… потім… вирішимо.

Пройшли тисячоліття з того часу, як на планеті Земля була ядерна війна. На Землі вижили лише мало хто. Цивілізація була зруйнована. А кожен, хто вижив, без винятку, потрапив у пекло, але не потойбічне, а тут, на Землі. Все було знищено, небо було чорним. Почалася ядерна зима. Декілька тисячоліть люди боролися зі своєю долею, створюючи новий рід, створюючи нову цивілізацію з основ, з нуля.
Але, незважаючи на смертельні умови, людство через десятки тисячоліть складалося вже з кількох племен, нараховуючи в загальній кількості шістсот осіб.

Але інша доля була у тих, хто під час ядерної війни знаходився на секретній військовій базі планети Марс. У них вистачило б продовольства років ще на 300-400, але вони вирішили, що проживуть свої останні дні на своїй Батьківщині, та й як же їхні нащадки? Тому зробили так: запрограмувавши всі умови життя на військовій базі в економному режимі, встановивши жорсткий автоматичний самоконтроль, вся команда розмістилася у спеціальних холодних камерах для продовження життя. Головний комп'ютер встановили на відключення цих камер на той випадок, коли датчики, які стежать за атмосферою Землі, покажуть норму існування людей. Але, крім цього, треба бути до всього готовими, тому кожен член команди за строгим списком кілька років перебуватиме в частковому сні, змінюючи так один одного, а потім входячи в глибокий сон у цих холодних камерах, щоб, крім мережі комп'ютерів, стан необхідних умов контролювала і людина. Помилки машин можуть бути несподіваними та випадковими – а таким живим контролем можна убезпечити всіх.

Століття, тисячоліття проходили безвісти… На секретній військовій базі все було спокійно. Черговий контролюючий щойно змінив свого попередника і приступив до часткового сну. Це була жінка і їй дуже не хотілося проводити кілька років на самоті, спілкуючись тільки з роботами.
І ось, на її щастя, датчики, які стежили за атмосферою Землі, просигналили, що стан атмосфери переступив межу норми! Ось воно: довгоочікувана подія! Атмосфера в нормі! Рідний дім – наша планета Земля – на нас чекає!

Космічні кораблі наближаються до Землі. Ось вибирають зручну місцевість. Ось бачать кілька поселень. Ось вони наближаються все ближче та ближче. Ось вони можуть розрізнити наляканих людей. Боже! Які вони дикі! Відчуття, ніби команда потрапила у давній світ!
Ось військові ступають на землю – і ці дикі люди падають, щоби вклонитися своїм богам!

Багато з того часу змінилося, але одне залишилося точно, яке навіть збереглося в легендах та міфах: бог війни – Марс, а боги… спустилися з небес…