*******

Ближче та ближче підлітали кораблі-зірки гостей. Ефірійні кораблі з тисяч світів, з незліченними мільйонами рівноправних архангелів, що мешкали у Нірванських областях Джеховіха. І коли вони досягли межі вихору землі, вони зупинилися на деякий час, щоб сформуватися в рівні, щоб їхня слава могла зібратися разом. І коли вони стояли на великому склепінні небес, серед зірок, з одного боку відчинилися ворота. І здалеку прибуло дивне та плямисте сонце, яке колихалося туди-сюди. Це були великі поля та ліси Хаутуона, що виховали тисячі мільйонів, що були доставлені з землі після Потопу.

      Бог та його ангели бачили це сонце, і кожна душа спалахувала, в єдиному загальному хорі оплесків. І коли воно наблизилося ближче, то завіси, вітрила і вимпели, зроблені з жовтого і синьо-червоного вогню, почали колихатися і здійматися, немов корабель, що знаходиться в бурхливому морі, але стійко тримає курс серед хвиль. Тепер можна було помітити кораблі Хранителів, сотні та тисячі, що подорожували біля працюючого сонця Хаутуона.

      І кораблі Хранителів виглядали як зірки, і несли мільйони ефірійних архангелів, які були Богами та Богинями у багатьох світах. І вони сформували крила для лавини Хаутуона, щоб стійко тримати курс до червоної зірки, землі людей. І, таким чином, дотримуючись дисципліни, прибув флот шанувальників Джеховіха, які лише двісті років тому були подібні до паразитів, що копалися в темряві, і були глибоко занурені в смерть. На той час це було їх єдиним знанням, і Великий Джеховіх, та його високі світи, були їм невідомі.

      Все яскравішим та яскравішим ставало це велике сонце, кероване безсмертними Богами. Воно ставало все більш значним до тих пір, поки не підійшло до вихору землі, і не перетворилося на живий вогонь, - величезний, як земля. Воно виблискувало різними кольорами - від чорного до діамантового, синього, білого, фіолетового, жовтого, червоного, рожевого та всіх інших відтінків. Воно виблискувало широкими підвішеними завісами, глибокими, як ширина світу. А вітрила та прапори здіймалися вгору так високо, як місяць над землею.

      На півдорозі до вихора землі воно зупинилося, і міріади навколишніх зірок тепер зібралися разом, велично, з кожного боку, поки навколо атмосферії землі практично не залишилося вільного місця. І все це палало вогнем небес Джеховіха. Музика лунала від трону Бога, і як грали всі елементи в гармонії, то ця музика була чутна і для людей на землі.

      Ледве встоявши під калейдоскопом блиску, в одній позиції, сонце перемістилося, змінюючись командами Богів і Богинь. Як генерал на землі маніпулює своїми арміями, за допомогою рухів рук, так само, у величності та блиску сонця, відбувалися чудові зміни, сягаючи за межі небесного склепіння, по всіх небесах.

      І тепер, серед зірок, відчинилися інші ворота. І був помічений пучок зірок, що наближався з південного сходу. Це була зірка, оточена іншими зірками, але яскравіша, ніж всі інші. Це насправді був зоряний корабель Бога Афа, Оріанського Керівника. При його вигляді всі душі на небесному склепінні повернулися, - у гордості та здивуванні. Там зібралися найшвидші та наймогутніші серед усіх мільйонів Богів та Богинь, що досягли вершин у грі та управлінні світами. І побачивши цю ефірійну зірку, ангели і Боги шепотіли: Аф! І чари його імені, широко відомого в Нірванських областях, поширилося за кордон, доки кожна душа не вимовила: Аф! І так у всіх областях атмосферії, і на землі.

      Все ближче і ближче він наближався, доки не зупинився біля Чінвата, на межі вихору землі. Впевнено, і з владою рухався він, доки його зірка не зупинилася біля входу на небеса землі. І вона зупинилася, наче завершуючи безсмертну сцену.

      Але згодом весь потік чудових світів рушив вперед, до землі, оточивши її з кожного боку. А зірка Афа наблизилася до Хореда, до трону Бога.

      Це був ранок третього дня припливу Дана, до кінця якого залишалося ще чотири дні. Першим вигукнув Сьюджі, Керівник над усіма іншими, прямо від трону Бога: Вітаю, Аф, Син Джеховіха! І ці слова були підхоплені з кожного боку, і виголошені разом, у широкому розмаху по всьому світу. Дедалі ближче збиралися разом великі зіркові кораблі і сонце Хаутуона. Доки вони не утворили щось на зразок мережі, з'єднавшись і заповнивши атмосферію землі, зі сходу на захід, і з півночі на південь. І нижче, і вище, з кожного боку. І слова маршала: «Вітаю Аф, Син Джеховіха!» відгукнулися, як ехо з усіх небес.

      Потім флот Афа наблизився, і він та його архангели зійшли. І він піднявся на трон, кажучи: Вітаю Нефа, Бога небес та землі! І це також повторили мільйони ангелів. Після цього знаки та церемонії Богів були завершені, і було оголошено відпочинок на три дні. І ангели зійшли зі своїх кораблів, і нескінченним потоком простяглися до кожної чверті землі, яку вони бажали відвідати. І протягом трьох днів і ночей ефірійні ангели подорожували по землі, і по нижніх небесах. Вони оглядали те, як була зроблена земля: її континенти та океани, її гори та долини, її звірі та в'ючні тварини, її птахи та риби. І, перш за все, її люди та духи, які затримувалися на землі, – великі оповідачі історій, які не знали вищих небес. А потім вони оглянули небеса, і роботи Бога та його Лордів; їх дитячі, лікарні, фабрики, школи та коледжі.

      І четвертого дня маршали закликали до порядку. І настільки великою була дисципліна ангелів, і злагодженість зоряних кораблів, що за мить порядок вже правив серед усіх мільйонів ангелів.

      Під час відпочинку керівники з багатьох світів, Боги та Богині, змішалися разом, та обмінялися своїм різним досвідом, у широких областях Всесвіту Джеховіха. Вони керували як матеріальними планетами, так і небесними світами, і рухом ефірійних планет, - повертали планети з їхнього орбітального курсу, чи змінювали їх осі обертання. Вони визволяли мільярди душ у джайанських областях, створюючи нові матеріальні світи і знищуючи старі, збираючи духів, позбавлених спадщини, з подальшим їх відродженням. Жодному серед них не здавалося, що Всесвіт Джеховіха є кінцевим, коли такі дива відбувалися вічно!