***

      Коли в Раю стало відомо, що прибув Мойсей, це була велика радість для Бога, Одинадцяти Священних та Священної Ради. Усі хотіли побачити Мойсея. І Бог наказав, щоб повний пансіон маршалів, а також музикантів вийшов за межі столиці, зустрів Мойсея та супроводив його до трону. І вони виконали це. І Мойсей з'явився перед троном Бога, вітаючи його знаком «Міркування Часу»! І Бог відповів йому знаком «Ваші Роботи – Наша Радість та Слава»!

      І Бог сказав: Во ім'я Джеховиха, Мойсею, підійдіть і вшануйте мій престол!

      І Мойсей піднявся, і сів на троні, праворуч від Бога. І Мойсей сказав Священній Раді та одинадцяти Священним: Ваш Бог має бути моїм Богом. У його любові та владі я прибув, волею Джеховиха, щоб допомагати тим, кому я нашкодив своїми словами.

      Бог запитав: Хіба ми не матимемо дня відпочинку?

      Мойсей відповів: Ні, поки до мене не доставлять Ню-гана, який був фараоном, не може бути ніякого відпочинку. Нехай ваші маршали підуть до ангелів-охоронців цієї людини, і приведуть її до цього трону.

      І згодом Ню-ган був приведений. Усе навколо завісили, щоб світло не завдавало йому болю. А він все плакав: О Бог, Син Джеховиха! O Мойсей! Мойсею! Мойсею!

      І коли Мойсей побачив це, то він був приголомшений цією жалісливою сценою. І Мойсей витер свої сльози і підвівся, піднімаючи руки до Джеховиха, говорячи: Світло Вашого Світла, Джехових! Влада Вашої Влади, Джехових! Допоможіть тому, кого я прокляв! Помістіть його смуток та горе на мене, що згрішив проти нього!

      Мантія жовтого світла, подібна до хмари, спустилася на Мойсея. І він стояв, наче прикутий до місця, перед Джеховихом. Все навкруги стало застиглим, наче смерть!

      Пов'язка на очах Ню-гана відпала, і він стояв тихо та нерухомо, пильно дивлячись, із страхом, на священну сцену, і на Мойсея на троні Бога.

      Дух Джеховиха пройшовся по священному місцю, і музиканти відчули величезну владу. Це було світло того, хто був наймогутнішим, від ефірійних світів!

      Мелодія десяти тисяч голосів м’яко лягла на священну аудієнцію.  Спочатку помірковано, ніби здалеку, потім голосніше і голосніше, начебто наближаючись, поки слова гімну не оголосили восхваляння Джеховиху.

      Ню-ган не відвернув свої очі від слави Мойсея та ефірійної мантії, оскільки він знав Мойсея як би так, наче це було тільки вчора, коли вони попрощалися в Єгипті, на землі. Повільно опустив Мойсей свої витягнуті вгору руки, і його руки стали блискучими, як жовтий вогонь. І Мойсей сказав урочисто: Все восхваляння Вам, Джехових! Ви справедливі, Всемогутній Творець!

      Ню-ган додав: Оскільки через нього відбувається все спасіння, і світи без кінця. Про Ваше восхваляння я співатиму вічно, Джехових! Ви, найвищий Бог Мойсея, того, хто підняв мене. Зробіть мене сильним, Джехових, щоб я зміг розглянути того, кого я переслідував і лаяв!

      Тоді Мойсей подивився на фараона (Ню-Гана) і сказав: Ці речі мали статися. Ви останній із людського часу пірамід, а я перший засновник переміщення доброчесних. Всі речі зроблені Джеховихом, його власним способом та у потрібний час. Своїм прокляттям на вас, і ваших людей, я повинен був повернутися, щоб допомогти вам та їм. Тому, через ваше прокляття та переслідування Ізраїльтян, тепер ви спуститеся вниз, на землю, і працюватимете, щоб підняти Ізраїль. Оскільки Ізраїль упав через втрату громад, і захоплений королями, за звичаєм язичників та ідолопоклонників. Його люди розділені та розбиті, і багато з них стали парафіянами хибних Богів, Баала та Аштарот. Вони стали забудькуваті щодо моїх заповідей для світу. І ви повинні взяти разом із собою десять тисяч ангелів піднесених рівнів, і спуститися до землі, де живуть Ізраїльтяни. І через натхнення, ви і ваші ангели повинні вибрати та надихнути тих Ізраїльтян, які здатні до внутрішнього натхнення. І ви повинні прибрати їх від усіх інших народів, і від язичницьких та ідолопоклонницьких племен, що знаходяться навколо них. І ви, і ваші ангели, повинні залишатися разом, із цими смертними, сотні років, відновлюючи їх у мирі та неопорі, за звичаєм доктрин у небесних світах. І ви повинні назвати їх Ессінцями (Есейними), щоб їх можна було відрізняти від усіх інших народів.