Розділ ІІ. Охоронці річкових вод

Бориско та Оришка також заснували власну природоохоронну організацію ОРВ (Охоронці Річкових Вод). Адже їм було боляче дивитися на те, у що перетворилася колись могутня красуня-ріка. Іноді білочка заплющувала очі та дозволяла своїй уяві розгулятися на повну. Їй видилось, що річка так широко розлилася по яру, що її води досягають навіть верхівки рідної ялинки. По ній раз по раз пропливає корабель, мугикаючи веселої пісеньки, а ще в ній по вінця різноманітної  риби та сила-силенна бобрів, які допомагають Борискові будувати все нові й нові греблі.

Шкода, що не можна цілісінький день жити в цьому уявному раю. Доводиться розплющувати очі та спостерігати за тим, як кожного дня люди викидають сміття біля річки, що вкрай обурювало Бориска з Оришкою, тому вони боролися за чистоту своєї домівки як могли. В хід пішов метод бумерангу, щоб зловмисники усвідомили всю ницість власних  вчинків. Члени ОРВ вистежували засмітюх та повертали їм те, що ці нечестивці викинули до річки прямісінько на поріг. Ото подиву було. Ї ніхто не міг зрозуміти, в чім справа? Й тоді почали ширитися містечком чутки про духа річки. Метод, як не дивно, почав діяти, бажаючих насмітити майже не лишилося. Але додалися інші проблеми. З’явилися нові сміливці, проте вони вже мріяли впіймати цього хитрого та мстивого духа. От і надірвали животи друзі, спостерігаючи  мисливців за привидами, сидячи в комишах та попиваючи чаю з липового цвіту. Це, потрібно сказати, був улюблений напій бобра. Ще він додавав до нього листочок м’яти та кілька суничок. Ото смакота! Отак сиділи вони, голосно сьорбаючи ароматний напій (а його інакше пити не можна, смак зовсім інший буде), та закладаючись один з одним про те, хто з мисливців перший впаде у воду чи дасть драпача з настанням темряви. Іноді до їхньої компанії приєднувався старий Свербивус, але через те, що він погано чув та й бачив теж не дуже, Оришці доводилося окрім голосно сьорбати ще й так само голосно переповідати вусаню, що відбувається.