Блюдце зі стрілкою

Розділ 10.

Гра для одного

 

Я сидів біля маминого ліжка, допоки вона не заснула. Потім я пішов на кухню, розстелив на столі чорну тканину, поклав на неї аркуш і блюдце зі стрілкою, сам сів збоку. Якби не воно! Якби не бісове блюдце, ми більше ніколи б не повернулися в той ліс. Не програли б у грі зі смертю.

Може, наша дитяча забава послужила ритуалом, а може, йому вдалося вселитися в Кажана, коли я прив’язав його до сосни, і він не зміг більше тікати. Воно знало правила гри, а ми — ні. Це було нечесно. Ми думали, що діємо із власної волі, а насправді — весь час блукали в його западні. Потвора підлаштувала все так, щоб Андрій врятував Кажана. В такому разі Андрій мав померти на місці, але йому дали шанс повернути своє і погубити когось іншого. Воно не тільки крало наші життя, а насолоджувалося, хотіло подивитися, як ми поперегризаємо один одному горлянки. 

Якби ми тоді згуртувалися, чи справді змогли б вижити? Якби стали рятувати одне одного у нас би справді вийшло? Не думаю.

Блюдце сіпнулось. Я слідкував за стрілкою: 

ЮРА 04.03.2020

Воно було поряд, давало знати, що завтра я помру. Тварюка упивалася моєю безвихіддю. Я відчував, що не зможу втекти, не зможу вирватися від нього живим. Знав, що приречений. Цілком усвідомлював, що це кінець.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше