Пам’ятні дати

Я збирався у своє рідне місто. Їхати не хотілося, по шиї пробіг холодок, я поморщився. Дев’ята ранку, за дві години доберуся. Вдягнувся у чорне, траур мені личив. Гордій був моїм другом дитинства. Після тих моторошних подій наше спілкування зійшло нанівець. Я підріс і втік з проклятого міста, як тільки з’явилася можливість поступити в бурсу після дев’ятого.

Мама завжди хотіла, щоб я отримав хорошу освіту. Зараз я думаю, це дивно, що вона так легко відпустила мене в коледж. Додому не їздив навіть на вихідні. Сподіваюся, Гордій вчинив так само. Поїхав на навчання у якесь перспективне місто, пустив там коріння, може навіть одружився.

Зараз я не знав, чи він досі живе у нашому місті. Проте сьогодні він обов’язково там буде, приїде в таємниці від дружини. Ми поклялися зустрітися 2 березня 2020 року у його старій квартирі.

Я підійшов до стіни і закреслив в календарі квадратик із номером 2. Вже давно взяв собі за звичку відмічати прожиті дні, бо став повернутий на датах. 20 серпня 2068-го року. Ці цифри в’їлися мені в пам’ять, як пляма від ягідного морсу в білосніжну сорочку. Господар з мене ніякий, я б ніколи не впорався з такою складною плямою. Тож і вивести з пам’яті дату власної смерті мені теж не вдалося.

Було ще декілька. Через два дні, 4 березня 2020-го мав померти Гордій. Сподіваюся, це не правда. Гордій не помре. Він зустріне мене на порозі, гляне на мій траурний одяг, засміється: «Ти що, хоронити мене приїхав?» і потім до старості буде згадувати мені оцю мою забобонність. 

Нас завжди було четверо: я, Гордій, Андрій і Кажан. Андрій ще досі вважався зниклим безвісті. Тоді він сам втік із дому, після того, що скоїв з Кажаном.

 Бідному Кажану не щастило з самого народження. Для багатьох він став вісником біди. Андрій взагалі вважав його винним у всьому, що нам довелося пережити. Тоді ми були дітьми. Аналізуючи ті події зараз, все більше переконуюся, що Кажан навпаки намагався нас захистити. Я любив його, він був моїм найкращим другом і нічим не заслужив такого відношення. Життєрадісний, добродушний і наївний Кажан не розумів, що його недолюблюють. Як і в нашу першу зустріч не зрозумів, що його гнали із двору взаший.