Частина 2. Призначенням на Кавасакі

Мореас Фрост

                                                            БЛУКАЮЧА ХВИЛЯ

  Пароплав Головного Героя, несподівано різко вирвавши

з контрактних лісових перевезень, спритно завантажили

металопрокатом і направили в південну частину Японії, 

у порт Кавасакі, що у Внутрішньому Японському морі

                                            Частина 2. Призначенням на Кавасакі

      Сусідка наша дорогоцінна - прегарна і вся така розкоса і хитрюща Японія - вже давно і потворно тріщить від наших непристойно нав'язливих поставок лісу. Заполонила ним безрозмірні склади по всій своїй острівній території, за найскромнішими підрахунками, років десь на 25-30 наперед, а, подейкують, навіть і більше. Свої-то ліси стережуть, як зіницю ока. Усе правильно. Це ми, такі простаки, все тягнемо і тягнемо їм його з уже давно місцями неабияк облисілої уссурійської тайги. І ніяк не вгамовуємося у своєму злочинному марнотратстві. І змушені віддавати цим хитро зробленим самураям за сущу безцінь! Буквально задарма! Бо вони вже почали крутити носом, і далі збиваючи ціну на наш добротний, безцінний ліс. Або ось подавай їм колоди, ну, тільки такого-растакого розміру по довжині і ніяк не тонше по діаметру, та ще й не аби яких порід, а особливих, рідкісних, цінних. Прикро, бездарно грабуємо наших нащадків, вирубуючи все живе на корені, безоглядно розбазарюючи з молотка. Річки он всі по-обміліли в Примор'ї. А, якщо на ділі, то більше-то особливо й нічим приторговувати з ними, такими вибагливими і заповзятливими, як це не прикро і не сумно констатувати. Ну, там рУди наші деякі цікаві, рідкоземельні ще в пошані в них, алюміній привізний з-за Уралу... Але тільки готовий їм подавай, у зливках. Коротше, ресурси різні цінні. Здебільшого стратегічного плану. Але все одно на пальцях перерахувати можна. Зате нам дуже, ну в край як потрібні їхні розвинені високі технології. Приміром: високолеговані тверді сталі, ті ж труби великого діаметру для нафти-газу, сучасні електронні системи, включно з побутовими, автомобільна і спецтехніка, нарешті!.. Ну, і всяка інша ширвжиткова нісенітниця! На тому стояла раніше і продовжує триматися тепер наша державна машина в плані міжнародної комерції - грабуй себе, щоб чужі боялися!.. Я вже мовчу про нескінченні дармові поставки різного добра нашим численним політично заангажованим голозадим «друзям вірним», по всьому світу розкиданим, що тільки вчора з пальми впали!.. Але це вже не зовсім по темі.

      Загалом, замиготіли, як у тому дитячому калейдоскопі, на нашому «лісовому» шляху всілякі різні японські порти і портишки зі своїми колоритними такими казковими назвами, типу Утіура, Саката з Ніігатою та інші «ура», «ата» і «акі» на кінці - це ті, що навпроти, якщо дивитися безпосередньо від нашого узбережжя, елементарно Японське море перетнути, якихось півтори доби ходу до них. Або ось ще варіант коротший, на ближньому до нас північному острові Хоккайдо, приміром, Хакодате або Томакомаї з Мурораном та іже з ними. Ну, і трохи довше шлях тягнеться, якщо пройти через ту саму Сангарську протоку між центральними островами і далі на південь спускатися - до тих портів, що по інший бік країни Вранішнього Сонця. До речі, саме там, на східному узбережжі, якраз розкинулися найпотужніші їхні промислові й торговельні центри, і всі суцільно по береговій лінії розташовані. Вони ж і культурні. Ну, а оскільки ці хибні кабальні довгограючі контракти з довжелезними нулями підписано, то ми і продовжуємо методично закидати їх відмінним стройовим лісом-кругляком усіма звивистими узбережжями, як то кажуть, за гранично примітивним принципом, який вони ж безсоромно не приховують: «вже по самісіньке не можу, але беру все одно»... Логіка будь-якому школяреві зрозуміла. Хто ж від кулястої дармівщини, що падає з небес просто в руки, начебто само собою, навідріз відмовлятиметься?!... Ось вже хто про свої майбутні покоління зацікавлено замислюється! Звісно, за таких відверто райдужних для себе, шалених обставин і за нашого злочинного містечкового підходу цілком можуть собі дозволити довгостроковою перспективою потурбуватися. Во, стратегія у східних буржуїнів!.. Та, загалом, й у інших будь-яких мастей не в міру розторопних і заповзятливих заморських торгашів!.. Ось у кого зовсім би не завадило нам повчитися ділової хватки і спритності! Та хоча б які не було маломальські інтереси свої зберегати вряди-годи, а не одномоментну копійчану вигоду вивуджувати, розбазарюючи направо і наліво запаси добра народного, які не скоро поповнюються.

      Однак ось якось зовсім несподівано, це в нас часом буває, іноді раптом різко трапляється, відірвали нас на деякий час від перевезень горезвісних дарів тайги. Мабуть, куш підвернувся куди солідніший, не порівнюючи з контрактною лісовою зобов'язалівкою! Таке частенько на практиці відбувається. Великого буржуйського гасла «гроші правлять світом» і в нас ніхто не скасовував. Тут же швиденько і завернули нас порожняком у північний порт Хакодате, що на згаданому острові Хоккайдо, якраз у самій Сангарській протоці. Завантаживши під жвак важким металопрокатом, відправили призначенням саме в ті благодатні краї, ближче до південних районів Японії, що на тихоокеанському узбережжі, а конкретно в Токійську затоку, в їхню знамениту конгломерацію Токіо-Кавасакі-Іокогама.

      ... Прокинувся я після нічної вахти в настрої напрочуд бадьорому і веселому. І це був уже розпал дня. Обстановка за бортом - найсприятливіша, чудово війнула весною. І не подумаєш навіть, що ще трохи більше доби тому за вікном, ні, за ілюмінатором, звісно, стіною стояла сутінкова хмарність і характерна, як для місцевої зими, мерзосвітна дощова вогкість. Але ж спустилися на південь всього нічого, на якихось пару сотень миль. Ось вони - японські контрасти, чудеса природні погодні! Однак у цьому випадку - з приємних. Везе ж цим япошкам - більша їх частина у вічному літі живуть! Здавалося б, широта - трохи нижче Ялти, а такий погодний контраст із неприємним, з пронизливим вітром і холоднючим Владивостоком! Та хоч із тим же згаданим Хоккайдо!..