Розділ 33. Суд

Зал суду був переповнений. Журналісти сиділи навіть у проходах, камери світили червоними вогниками. Усі чекали цього дня: “Гучна справа Коваленка проти Гриценко” вже встигла стати символом боротьби за правду.

Дем’ян сидів за столом захисту. Його обличчя було спокійним, але очі видавали напруження. Софія поруч переглядала нотатки, обережно клацаючи ручкою. Вона мала вигляд не менш рішучий, ніж він.

Коли увійшла Валентина Гриценко, зал наповнився шепотом. Вона виглядала бездоганно: дорога сукня, упевненість у кожному русі, холодна усмішка. Вона кинула швидкий погляд у бік Софії — і той блиск в очах був відвертим викликом.

Після вступного слова адвоката Гриценко Дем’ян піднявся. Його промова була стриманою, чіткою й сильною. Він говорив про факти, про право і справедливість. Але коли настав час представити перші документи, саме Софія піднялася з місця.

— Дозвольте, — спокійно сказала вона. — Я хотіла б додати коментар як юрист-радник.

Суддя кивнув, дозволивши.

Софія підійшла до трибуни, і зал стих.
— Пані Гриценко стверджує, що фінансові документи, надані паном Коваленком, — фальшивка. Але ось оригінали. І підписи. І свідчення людей, яких вона намагалася змусити мовчати.

Вона відкрила теку, показуючи документи.
— Це не просто папери. Це людські долі. І сьогодні ми говоримо не лише про репутацію адвоката Коваленка. Ми говоримо про справедливість для всіх, кого роками ошукували.

Її голос лунав упевнено, і навіть суддя нахилився вперед, уважно слухаючи. Журналісти поспіхом записували кожне слово.

Дем’ян дивився на Софію з гордістю, яку не міг приховати. Він бачив, як зал, який ще вчора сумнівався, сьогодні почав ставати на їхній бік.

Гриценко ж зберігала крижанний вираз обличчя, але її пальці, що стискали підлокітник крісла, видавали напругу.

Це була лише перша битва. Але вже стало зрозуміло: Софія не просто підтримка. Вона — зброя, якої Валентина не очікувала.