1.2

*

— Прийди ж тепер, володарю Пекла, та предстань переді мною! — пролунало з інтерактивної пентаграми за мить до того, як мене почало затягувати на зустріч з новим клієнтом. 

І блинчик, ну вони це серйозно? Мені от дійсно цікаво, вони що, дійсно сподіваються, що Шеф до них прийде? І потім, придумали також. “Володар Пекла”, серйозно? Вони хоч самі впевнені в тому, кого саме викликають? Так-то одних тільки Безоднь неміряно. А є ще темні простори, і боги Хаосу, і боги Порогу, яких в принципі також можно у володарі Пекла записати. Але, якщо навіть зупинитися на найбільш розповсюдженій кандидатурі на цю посаду, тобто нашему Шефі, все одно у мене є пара запитань. Тобто звичайно про нас, демонів-менеджерів середнього звена, усе зрозуміло. Але усе ж і ми можемо у певному випадку доставити значних проблем необережному заклинателю, його оточенню та навіть невеликому населеному пункту. А що вже про нашего Шефа можно сказати? Древній і все таке інше. В якій би формі він не з’явився, це завжди супроводжується викривленням простору, зтончення меж між світами, флюїди безумства, що розлітаються навколо, наче птахи, та багато прочих подібних чудацтв. І це я вже не згадую про шефове почуття гумору, яке час від часу буває просто вбивчим. У прямому сенсі цього слова. Так що іноді (частенько) мені дійсно хочеться, щоб до когось з цих доморощених демонологів з’явився Шеф власною персоною. То не є виключеною вірогідністю, бо він час від часу від так розважається: являється на рандомний виклик і дивиться, що вийде.

Виходить зазвичай весело. Для Шефа, мається на увазі. 

Але таке трапляється дійсно рідко — Шеф у нас все ж дуже зайнятий монстр. Зазвичай на цій роботі відпрацьовуємо ми, рядові сущі.     

От як зараз, наприклад.

Кімната, куди мене нині визвали, нічого особливого собою не являла. Черговий завалений мотлохом підвал чергового дому в черговому людському мурашнику. Було б цікаво, якому саме, але я знаю усі мови всіх світів, де ловить наше покриття, тож — не так вже й важливо. 

Пентаграма була намальована з мінімальним старанням, що необхідне для виклику когось з нашого офіса. Були випадки, коли наші відкривали більш широку вибірку, але тоді нас просто завалювало дурною работою: малолітніми дурнями з інтоксикацією,  релігійними фанатиками,   різного типу ненормальними та просто людьми, що надто емоційно поминали нечистого, впустивши груза собі на ногу. 

Тож для того, щоб когось з нас викликати, потрібно як мінімум півгодини покопатися у книжках або інтернеті (залежить від розвинутості світу, в якому йде робота), начертити пентаграму, вкласти емоційний посил… Ну і представляти потенційний інтерес для нашої організації, звичайно. Куди ж без цього.

І треба визнати, що наш сьогоднішній клієнт пройшов цей надприродний відбір по нижній межі. Але ні на гран більше того. 

Пентаграма була примітивною, загальної дії та ще й криво намальована. До того ж, про конкретне ім’я та втілення демона, обережні символи, персональний дар та інші атрибути поваги і демонологічних знань і говорити нічого, цей дурень про них мабуть навіть не чув. Нещасний мертвий голуб, якого він вирішив принести мені в жертву, не рахується: я намагався на нього не дивитися, бо почував себе так, наче мені у подарунок вбили мого собрата. Вид крові на пір’ї мого тотемного птаха викликав тиху лють. 

Огидні. Правий Белаал, ці люди просто огидні. 

Но то що ж, я не гордий, чи не так? Просто знайду потім спосіб помститися контрагенту, не перше моє родео. Та і взагалі, я мабуть повинен бути йому вдячний, що він залишив для мене так багато відкритих дверей: неповага-неповагою, але після того, що сталося з Аймом, приємно усвідомлювати свою владу над контрагентом-дурнем. 

Вмирати якось не дуже хочеться. 

Тож, настав час шоу!

Спочатку, як то водиться, затремтіло полум’я свічок. Потім замиготіло світло (і так, знову мене викликали у місце з однією жалюгідною лампочкою під стелею та жахливою проводкою). Потім по кімнаті розлетівся лякаючий сміх на різні голоси. І нарешті тіні в центрі пентаграми стали більш об’ємними, вимальовуючи зубастого та прекрасного мене в ідеальному діловому костюмі. Очі, палаючі жовтим, та хвіст, викреслюючий фігури на полу, йшли в комплекті. 

Чувак по іншу сторону пентаграми виявився… ну, типовим людським величчям. Тобто, досить вгодованним мерзотним чоловічком середніх років, лисіючим, тремтячим та жалюгідним навіть на вигляд. Його страх пах неприємно… але то нічого, він хоча б не намочив штани. Спасибі за маленькі милості, і все таке. Бо такі ситуації також частенько трапляються на нашій роботі.

Я терпеливо чекав, поки людина отямиться достатньо для розмови. Хотілось додати ще спецефектів, але сердце у клієнта було так собі, покоцане днями сидіння у офісному кріслі, літрами кави та поїданням неякісної їжі (о так, це мій людський собрат по нещастю, тільки от не буду вслух казати, де саме бачив я таких братів). Йому так чи інакше залишилось років двадцять чи що, при найкращих умовах. Але, покажи я ще кілька фокусів, у клієнта були б усі шанси померти просто зараз.  І ні, то ніяк не вписувалося в мої плани. Біса лисого став би я ризикувати гонораром за цю роботу! І так, уже видно, що якість матеріалу так собі, і премію за таку роботу не дадуть. Тим не менш, потенціал у замовлення усе одно є. Ось такі маленько, потіючі “величчя”, що приносять нам свої душі оптом і в розницю, несуть насправді у світ так багато бруду, що вистачає на підтримку і годування кількох Безоднь. 

І, поки контрагент живий та несе до світу своє лайно, я отримую від цієї енергії проценти.   

Тож я дочекався, поки серце контрагента почне битися у більш рівному ритмі, і промурчав:

— Ну що ж, ти добився таки свого. Я тут. Тож розкажи мені, людино, для чого ти звав мене. 

Голос завжди був моєю гордістю. І однією з найсильніших сторін, якщо чесно. Він лунав у будуарах та переговорних кімнатах, вливався отрутою у вуха королів, президентів та міністрів, шепотів з темряви таємниці, відчиняв скарбниці та виманював дорогоцінності… У смертних мало можливостей з ним боротися. Вони бояться його, але вони ж йдуть на нього, наче щури на звук сопілки. І навряд цей конкретний смертний був виключенням.