11 Глава

ТАНЯ 

Учора опівночі я так і не змогла дізнатися, хто цей таємничий відправник картки із запрошенням. Спочатку Араторн довго не йшов, потім Джині не хотіла мене випускати, але як тільки я погодилася взяти її з собою, виявилося, що я запізнилася. У альтанці нікого не було, і чекати я не бачила сенсу, до того ж Лейла благала повернутися до покоїв.

Сьогодні ж на мене чекав насичений день. Знайомство з наглядачкою… тьху ти… із распорядницею відбору. Хоча саме на наглядачку пані Раналлі, і була схожа. Худа, висока, як і всі ельфійки, з тонким довгим носом, розкосими вузькими очима, тонкими губами, поводилася вона зарозуміло й гордовито.

Як розповів, мені вчора Араторн, колись пані Раналлі, теж була учасницею відбору і навіть дійшла до фіналу, в якому брав участь колишній король, батько темного. Обійшла Раналлі, її подруга Версала, мати Араторна. І за ідеєю, Раналлі мала стати дружиною правої руки короля, але знедолена дівчина, викинула якийсь неналежний номер, і розгніваний король, віддав її за дружину головнокомандувачу прикордонної застави.

Після смерті чоловіка, пані Раналлі, перебралася до палацу, і вже вісім років працює роспорядницею відбору та наглядачкою новоспечених наречених. Можливо, варто було б пошкодувати жінку, якби вона не вважала себе вищою за нас, молодих учасниць відбору.

Раналлі раз у раз тикала носом наречених у їхні недоліки. То зачіска не відповідає, то колір сукні не підходящий, то дуже яскравий блиск для губ. Загалом, чіплялася до всього, що саме їй не подобалося. Мене ця доля теж не минула:

— Щоб до вечора, я не бачила на вашій голові цього огидного кольору. Сама особисто зайду та перевірю.

— Вибачте, пані Раналлі, що ви маєте на увазі? - не зрозуміла я.

— У дівчини, а особливо учасниці королівського відбору, має бути натуральний колір волосся. Змийте цю безобразність.

- Вибачте, але це мій колір волосся.

— Тоді я передам вам фарбу, і ви зміните його більш прийнятним.

- Що перепрошую? Ви хочете, щоб я перефарбувала волосся?

- Саме так. Такий насичено чорний, та ще й із синьовою, не відповідний колір.

— Я ніколи в житті не фарбувала волосся і зараз не збираюся.

— Тоді ви вилетите з відбору, не потрапивши на нього.

- Так будь ласка! Потрібен мені ваш відбір триста років на обід. Я на нього не прагнула, і заміж взагалі не збираюся. - розвернулась і пішла на вихід.

Ні, ну ви тільки подумайте, не підходить їй мій колір волосся! Я своїми синяво-чорними локонами, завжди пишалася, і не збираюся їх псувати, заради безглуздого відбору.

— Я не дозволяла вам йти. - крикнула мені в слід наглядачка.

— А я й не потребую, ні вашого дозволу, ні вашого схвалення. – різко розвернулася я.

- Що тут відбувається? - почула за спиною, вже ставший рідним, голос.

- Ваше Сиятельство. - присіла в реверансі Раналлі, і всі дівчата наслідували її приклад. Усі, крім мене.

— Виникло непорозуміння з однією із лур. Не турбуйтеся, у мене все під контролем.

- Непорозуміння? - вигукнула я. — Те, що я не хочу перефарбовувати волосся, це непорозуміння?

- Що означає перефарбувати волосся? – спитав темний.

— У мене не підходходящчий колір волосся для відбору. Але я ніколи не фарбувалася, і зараз не збираюся псувати своє волосся.

— І не псуй. Мені дуже подобається твоє волосся, і його колір.

— Але, Ваше Сиятельство! - хотіла було щось заперечити Раналлі, але Араторн її зупинив жестом руки.

— Лура Татія, не перефарбовуватиме волосся. Крапка. - і вже на вушко мені: - Якщо будуть ще якісь вимоги, що стосуються твоєї зовнішності, одразу посилай до мене. Я розберуся.

Усміхнувшись, темний покинув зал. А я тільки зараз звернула увагу на дівчат, вони всі були світленькими. Блондинки, руді, шатенки, всі відтінки, крім темних тонів, і жодної брюнетки. Окрім мене.

— Поверніться на місце, луро. Продовжимо. І так перший тур відбору, бал. На балу всі жонихи будуть під однією маскою. Хто з них хто, ви не знатимете. Вас може запросити на танець хоч король, хоч граф, хоч солдат. Ви повинні поводитися належно з будь-яким із них. - Раналлі зиркнула в мій бік. — Бал почнеться о сьомій вечора, вас почнуть представляти о восьмій. Цю годину, ви перебуватимете в окремій кімнаті і чекатимете.

- Чого чекати? - запитала руденька.

— Чекати, доки не назвуть ваше ім'я, лура Елора. І налаштовувати себе для балу. Отже, після того, як ваші імена назвуть, ви спуститеся сходами в тронний зал, і пройдете до спеціального постаменту, де вас зможуть розглянути учасники відбору. Запам'ятайте, що особлива увага, буде приділятися вашій ході та поставі. Якщо ви спіткнетеся, це мінус один бал.

— Але як можна не спіткнутися на таких ходулях, як нам видали для цього балу? - запитала шатенка.

— Саме тому взуття вам і видали заздалегідь. Щоб ви навчилися в ньому ходити, Міра. Йдемо далі. Якщо один із учасників, захоче перевірити ваші груди, і запустить руку в декольте, ви повинні бути йому вдячні, а не відвішувати ляпаса.

Що за маячня? Що означає бути вдячною, коли тебе лапають за груди? Ми, що виставлятимемося в борделі, на показ клієнтам? Я в одному фільмі бачила, як у таких закладах, клієнти обирають собі дівчинку на ніч. Ні, я такого терпіти не буду. Адже в книжках, Ельфи такі всі гламурні, благородні, а головне правильні до мерзотності.

У мене таке відчуття, що я потрапила не до ельфійського королівства, а до орків. Здається саме вони поводяться так хтиво і розв'язно. І ось як накажете, пристосовуватись до нового світу? Ні, треба шукати дорогу додому. Я мушу повернутися на Землю. З її пороками, розв'язністю, демократією, і рівноправністю зрештою. І нехай вдома, теж вистачає маніяків та збоченців, але й закон є. Адже на Землі як, шльопнули тебе по попі, ти в помсту по морді сумочкою, і розійшлися. І всі задоволені і майже ніхто не постраждав. А тут? Я повинна мовчки терпіти посягання на мою честь?