Розділ 1

У той рік малина в нашому саду розрослася так густо, що здавалася нам із Кеті справжніми непрохідними джунглями. Гілки гнулися під вагою солодких ягід, а знизу, біля самої землі, панувала прохолодна тінь і пахло вологою травою.

Саме там був наш із Біликом таємний штаб.

Мені було чотири, і я вважала себе головною в нашій команді. Однорічна Кеті ще смішно переставляла ніжки, тримаючись за нижні гілки кущів, а малий Білик... Білик був усюди одночасно. Його біла шерсть, ще зовсім м'яка, як у каченяти, постійно миготіла між зеленим листям.

— Білику, шукай Кеті! — командувала я.

І білий клубочок миттєво зникав у хащах. За мить із глибини малиннику доносився заливистий сміх сестрички — це Білик знайшов її і почав лоскотати своїм мокрим носом її п’яти. Ми заповзали в саму гущавину, де нас не могли знайти дорослі. Там ми ділили перші ягоди: я обережно зривала малину, Кеті з'їдала свою порцію, а Білик злизував солодкий сік прямо з наших долоньок.

Але одного разу до нашої малини вирішив зазирнути чужий кіт із сусіднього двору. Він нахабно всівся на стежці, вигинаючи спину.

Ми з Кеті завмерли. І тут сталося те, чого ми не очікували від нашого пухнастого друга. Малий Білик, який ще хвилину тому кумедно валявся на спині, раптом підвівся. Він наставив свої м’які вушка, виставив уперед маленькі груди й видав такий серйозний рик, що ми з сестрою переглянулися.

Він не просто гавкав. Він захищав наш штаб. Коли кіт не пішов, Білик зробив випад уперед і вперше показав свої маленькі, але дуже гострі зуби. Коті як вітром здуло!

— Ого, Білику, ти справжній воїн! — вигукнула я, обіймаючи його за теплу шию.

Він лизнув мене в щоку, але погляд його залишався пильним. Навіть тоді, будучи малям, він уже знав: малина — це наша територія. Бірюзовий дім — це його фортеця. А ми з Кеті — ті, кого він має оберігати понад усе.

Того вечора ми вийшли з малиннику всі в рожевих плямах від соку, із заплутаним листям у волоссі та шерсті. Мама лише сплеснула руками:

— Ох і малинові ведмеді!

Але ми з Кеті знали: ми не просто ведмеді. Ми під надійним захистом нашого першого, маленького, але вже такого відважного Білого Лицаря.