Білий Лицар малиннику
Пролог
Все почалося сонячного ранку, який назавжди закарбувався в моїй пам’яті. Мені тоді було лише чотири роки — я вже почувалася дорослою дослідницею нашого великого подвір'я. Моїй сестричці Кеті щойно виповнився один рік, і вона лише вчилася впевнено триматися за мамині руки.
Раптом до хвіртки бірюзового дому під'їхала машина. Це був Дідусь. Він вийшов, хитро мружачись на сонці, і тримав перед собою щось велике, біле й пухнасте.
— Тримайте, дівчата! — гукнув він, опускаючи ношу на траву. — Це ваш новий захисник.
Це був Білик. Маленьке біле цуценя лабрадора, яке виглядало як шматочок нетанучого снігу серед літньої зелені. Він непевно переступив товстими лапами, кумедно подивився на нас своїми оченятами й видав перше коротке «Тяв!».
Тоді ми ще не знали, що цей пухнастий клубочок стане легендою нашого дому. Що він виросте у великого, суворого Білого Лицаря, який знатиме ціну своєї території й не боятиметься показати гострі зуби кожному чужинцеві.
Але в той момент ми були просто трьома малятами. Я, однорічна Кеті та маленький Білик. Попереду в нас були цілі літа ігор у високій траві, таємні штаби в густій малині та ціле життя, сповнене вірності, яку неможливо виміряти роками.
Це історія про пса, який став нашим щитом. Про Білика, який назавжди залишився в серці бірюзового дому.
#430 в Різне
#69 в Дитяча література
#431 в Молодіжна проза
#83 в Підліткова проза
Відредаговано: 05.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
