Епізод 3

                                                                         Епізод 3. ПЛАН

Ніч… Рей знову бачить кошмар. Цього разу інший. Він бачить картинки, що швидко змінюються — люди тікають, усюди полум’я, він бачить Кела. Потім бачить їх… Чорні силуети. Їх багато, і вони повільно нахиляються до землі, слідом піднімають ногу й швидко наступають нею, вони йдуть. Знищуючи все на своєму шляху. Кел біжить у бік Рея, але за кілька кроків від нього Келу перекривають дорогу люди в масках із коктейлями Молотова. Наступний кадр. Рей бачить стіни… стіни зони №2, вони всі зруйновані. Вони всі у вогні. Вогонь уже на них і за їхніми межами. Але найстрашніше те, що Рей йде до них, не з власної волі. Він дедалі ближче й ближче… і ближче. Він відчуває жар вогню. З його чола починає капати піт, за хвилину він уже тече з нього рікою. А далі… Рей прокидається. Прокидається в холодному поту. Він вирішує відвідати Прію, прямо зараз. Він накидає на себе халат і виходить із кімнати. Далі він іде темним коридором, до самого початку. Там бачить кімнату №3 і табличку поруч із нею «Прія Лі Фарроу». Він стукає. Тиша. Знову стукає… Сонний голос відповідає йому.

— Хто там?

— Це я, Рей. Треба поговорити.

Через дві-три хвилини двері відчинилися. З них вийшла Прія, з розпатланим волоссям і у своєму білому халаті.

— Чого тобі? — запитує вона.

Рей заходить до неї в кімнату й зачиняє за собою двері, при цьому озираючись навколо. Потім він сідає на стілець і каже.

- Нам треба попередити Кела. Нам треба переконати людей. Нам треба це зробити.

- Я з тобою згодна, але як ми це зробимо? Ти ж сам бачив: триста один голос — помста неминуча, — сказала Прія.

- Вона буде… Але… Кріс сам сказав, що їм потрібно два дні на підготовку. А отже…

- У нас є два дні, щоб усе змінити… Закінчила замість Рея Прия.

- Саме так! — вигукнув Рей і клацнув пальцями.

- Отже… весь завтрашній день ми маємо витратити на те, щоб попередити Кела. І всю зону №2.

- Але ж ми не можемо туди заходити. Крісс чітко дав зрозуміти, що кожен повертається у свою зону… — сказала Прія.

- Так ми й повернемося… Загалом… слухай план…

Завтра, десь після сніданку. Тобто одразу після сніданку. Ми зустрічаємося біля гольф-кара №3, того, що ближче до нашої альтанки. Виїжджаємо з Бітл-Хауса під приводом, що йдемо за їжею… Тобто…

- Ми їдемо в ТЦ, за їжею. — сказала Прія.

- Саме так! — додав Рей і продовжив.

Насправді ж, біля самого ТЦ ми звертаємо в бік зони №2 і мчимо туди якомога швидше. Якщо все складеться вдало, ми будемо там через годину, після сніданку. Десь о 10:30. Оскільки нам заборонено входити в зону, нам треба якось виманити Кела до воріт… Або…

— Вмовити охоронця, — каже Рей.

— Тобто… підкупити його? — стверджує Прія.

— Саме так! — повторює Рей.

Далі… Коли все-таки розповімо Келу про ситуацію. Будемо сподіватися, він нам повірить і повідомить про все людям зі своєї зони. Щоб вони підготувалися. А потім… Десь близько дванадцятої дня ми повертаємося… З будь-яким барахлом із торгового центру. Решту дня поводимося як завжди й не привертаємо уваги. Ну а весь наступний день, тобто післязавтра, ми витрачаємо на те, щоб переконати людей у нашій зоні. Або…

— Купити його? — вставила Прія після невеликої паузи.

— І… Ні. У нас немає стільки грошей, щоб купити всіх. Тому постараємося їх переконати, — відповів Рей.

— Рей. Ти серйозно? Ти бачив їхні обличчя, вони так просто не піддадуться, вони готові мститися, вони чекають на це, як на свій день народження, — відповіла Прія. Знову довга пауза.

— Тоді… Не знаю. Залишиться тільки надія на Кела і те, що дня на підготовку їм вистачить… — сказав Рей.

— Або… ми можемо поїхати прямо зараз. І тоді у них буде півтора дня на підготовку, — сказала Прія.

— Зараз!? О третій годині ночі? — запитав Рей.

— Чому б і ні. Ти хочеш врятувати життя Кела? — запитала Прія.

- Так, але… нам не можна залишати «Бітл Хаус» після півночі… ти забула?

- Ні. Не забула, але зайві дві години нам не завадять. Точніше… Їм не завадять. Келу та всій другій зоні, — сказала Прія.

- Гаразд. Ризикнемо. Зустрічаємося в нашій альтанці через двадцять хвилин, — сказав Рей.

- ОК, — відповіла Прія.

Минуло двадцять хвилин…

****

Прія та Рей сиділи в альтанці. Навколо нікого не було, лише співали цвіркуни, літали світлячки й горіло вуличне освітлення. Вони сіли в гольф-кар і поїхали до виїзду із зони. Біля воріт, де в будці спав охоронець, — наш знайомий шериф Тед Віллоу. Коли він побачив фари, одразу ж прокинувся, вийшов із будки й зупинив машину.

— Стій! Куди їдете, друзі? Ви знаєте, що залишати зону після півночі не можна… Суворо заборонено!

— Знаємо, шерифе… Але в нас невідкладна справа… — сказала Прія.

— Яку? — запитав шериф.

— Справа в тому… що… — Прия занервувала. І тут сказав Рей.

— Ми… загубили дещо, хочемо це повернути…

— Що саме? — запитує Віллоу.

— Дуже цінну річ. Мою цінну річ. — відповідає Прия.

— А без неї… ніяк? — роздратовано запитує Тед.

— На жаль, шерифе… Ніяк. Нам потрібно її знайти, — відповідає Прія.

— Ви хоч знаєте… де вона?

— О… так… Вона в торговому центрі, — відповідає Прія. Секундна тиша…

— Гаразд… Перший і останній раз. Повертайтеся живими… І Кріссу, про мене ні слова…

— Добре, шерифе. Зрозуміло, — відповів Рей.

Ворота почали відчинятися. За їх межами була непроглядна темрява…

— Ну… вперед! — сказав Рей і натиснув на педаль. Вони рушили в цю темряву.

Вони їхали вздовж лісосмуги, яка вдень не вселяла такого страху, як зараз. Дерева стояли темною стіною. Крізь них нічого не було видно. Рей і Прія пригальмували.

— Нам не варто їхати так… повільно, — каже Прія.

— Я знаю-знаю, — відповідає Рей.

- Просто… Невелика перерва. Досі не віриться, що місто закрите. І незрозуміло… Чи відкриється воно знову. — думає вголос Рей.