Епізод 2

                                                                Епізод 2. ВІЗІЯ!

Ніч… Рей розплющує очі. Його розбудили якісь звуки, приглушені шуми. Він повільно встає з ліжка, одягає халат і виходить із кімнати. Зачинивши за собою двері, Рей іде вздовж довгого й темного коридору «Бітл-Хауса». Тихо спускається сходами вниз, паралельно заглядаючи в кімнати на кожному поверсі; двері в них відчинені, проте нікого немає. І так на кожному з трьох поверхів.

— Дивно… Де всі? — думає Рей.

У прольоті між другим і першим поверхом чоловік почув ті шуми, які його й розбудили. Тепер він чув їх краще, вони були гучнішими, і все, що відділяло Рея від них, — це вхідні двері до «Бітл-Хаусу» на першому поверсі. Рей простягнув руку до дверної ручки, але одразу ж відсмикнув її назад, коли почув своє ім’я.

— Рей. Рей. Прокинься…

І він прокинувся. Відкривши очі, він побачив перед собою Прію, яка схилилася над його ліжком і щось йому говорила. Однак він ще не відразу зрозумів, що саме.

— Рей. Ти в порядку? Вже третя. Ходімо обідати… — сказала Прія.

— А? Так-так, я в порядку. Ходімо, — відповів Рей.

На годиннику справді була третя година дня, час обіду. Прія та Рей вирішили вийти на вулицю й пообідати в альтанці біля Бітл-Хауса. Хтось із людей пішов у парк, хтось залишився в кімнаті, а хтось також сів в альтанці, навпроти наших героїв. На обід у Прії та Рея була локшина швидкого приготування.

— Можна було б приготувати суп або зварити кашу. Але давай все-таки економити продукти? Ніхто ж не знає, що буде далі… — сказала Прія.

Рей кивнув.

— А… Хотіла запитати, що тобі, зрештою, наснилося? — запитала Прія.

— Та так… Черговий кошмар. Ще не звик до цього місця, — відповів Рей.

— Кошмар! А про що? — запитала Прія, пережовуючи повний рот локшини.

Рей трохи завагався, витер руки рушником, проковтнув залишки їжі й відповів.

— Загалом… Я прокинувся вночі від якихось звуків. Встав із ліжка, вийшов із кімнати й спустився на перший поверх Бітл-Хауса. Ці звуки стали гучнішими, і все, що мене від них відділяло, — це двері… Оті двері.

Рей вказав пальцем на вхідні двері до Бітл-Хауса, які зараз були прочинені.

— Іііі… ти їх відчинив? — запитала Прія, витираючи руки.

Рей зробив паузу, глибоко вдихнув. Потім видихнув і продовжив.

— Ні. Мене розбудила… Ти.

— Аааа… Зрозуміло… Просто…

— Що? Що таке, Прія? — запитав Рей.

— Просто… Мені теж снився такий сон. Я теж чула звуки, була сама в Бітл-Хаусі… і теж не відчинила двері. Ті самі двері. Прія вказала пальцем на ті самі двері в Бітл-Хаусі.

- А ти. Ти чому не відчинила? — запитав Рей.

- Мене… розбудив Бен. І сказав мені, що вже обід. І… щоб я пішла тебе будити. — відповіла Прія.

- Дивно… дуже дивно… Схоже на… ВІЗІЮ! — вигукнули обоє.

                                                                                     ****

(Стукіт у двері)

Двері до кімнати Рея відчиняються. Це знову Бен.

— Чого тобі? — запитує Рей.

— Містер Бін збирає всіх у центрі зони, сер. Ви єдиний, хто не прийшов, — каже Бен.

— Гаразд, ходімо, — відповів Рей.

Підійшовши до дерева, де зібралися всі, Рей почав слухати. На нього звернув увагу Крісс і сказав.

— Оооо. А ось і останній, можемо починати.

— Починати що? — запитав Рей, розводячи руками.

— Зараз поясню! Справа в тому, що вашу їжу… Вкрали!

Увесь натовп обурено хмикає.

— У якому сенсі вкрали? — каже Рей.

— У прямому! Пам’ятаєте, що я говорив про атаки й грабежі?! Вони вже почалися… І зараз це зробили люди з другої зони. Тому… У вас є вибір. Поїхати й помститися їм, повернувши продукти. Або ж поїхати в ТЦ і «закупитися» заново. Що ви обираєте? Голосуємо!

Хтось із натовпу дочекався тиші й сказав.

— Стоп-стоп-стоп… Тобто ми будемо голосувати, а не вирішувати самі?

— Саме так! Рішення залежатиме від голосування. Який варіант обере більшість, таким і буде наша відповідь. Принесіть урни! — наказав Крісс.

І тут же з’явилися дві урни для голосування. Ліва — «Купити», права — «Помститися». Люди в чорному роздали всім по папірці та ручці.

- Нехай буде голосування! У вас на все-всіго п’ятнадцять хвилин. Обирайте правильно… — сказав Кріс і пішов.

Усі люди розійшлися в різні боки, час пішов. До Рея підійшла Прія, і вони сіли в альтанці біля Бітл-Хауса, у тій самій, де сьогодні обідали.

— Друга зона… Це та, де Келл, так? — запитала Прія.

— Саме так. І я не вірю, що це зробили вони. Але… їжі у нас теж немає, — відповів Рей.

- Гадаю… відповідь очевидна?! — сказала Прія.

Написала щось на папірці й кинула в урну. Рей пішов слідом за нею й так само кинув у урну. Минуло п’ятнадцять хвилин. Кріс прийшов підбивати підсумки.

— Е-е-е… так… Стоп! Час скінчився. Давайте подивимося на результат. У урні… «Купити»… у нас… двісті голосів!

Прія та Рей переглянулися.

— У… урні… «Помститися»… у нас… триста один голос! Рішення ухвалено! Буде помста…

Хтось із натовпу запитав.

— А коли вона буде? На що Крісс відповів.

— Не поспішайте з подіями. Помста — це страва, яку подають холодною… Нам потрібно два дні, щоб усе підготувати. У вас є час… Передумати. Сказавши це, Крісс підморгнув натовпу. А поки що… Усім спати!