Глава 2. Переїзд

Вся подальша дорога пройшла для Даші зовсім без подій, тому вона прийшла додому в гарному настрої. Єдиним, що справді ворушило цікавість була майбутня поїздка до її далеких родичів. Чергова спроба батьків позбутися її, тільки тепер не в такий жорстокий спосіб, які використовували вони раніше.

Даша на мить завмерла, дивлячись з ворожістю на величезний строкато розфарбований будинок. Це місце для дівчини стало полем бою, де щодня треба було перебувати на лінії фронту. Тяжко зітхнувши, вона відкрила високу хвіртку і пішла доріжкою викладеною плиткою пісочного кольору. Відчинивши скляні двері, дівчина поплескала брудними черевиками дорогим паркетом, що відливав чистотою.

— Даша, зберися, будь ласка, на тебе чекатиме мій водій за годину, біля гаража. Пам'ятаєш? Ти їдеш до двоюрідного брата мого троюрідного дядька і поки житимеш у його сім'ї, бо я боюся, що ти вб'єш, когось із нас. І переодягнися, я не хочу, щоб ти захворіла. — промовив батько дівчини, зовсім спокійно навіть не зробивши їй зауваження про брудні черевики, які вона спеціально не зняла. Чоловікові не хотілося розпочинати скандал у вечір від'їзду доньки.

— Поверни мені мій ніж. — з невдоволенням, карбуючи кожне слово, відповіла йому донька.

— Роззуйся для початку, дрібна мерзота! — гукнула з-за рогу мачуха й підскочила до Даші.

— Ой, та пішла ти. — зневажливо кинула Даша і розвернулася до батька, з очікуванням простягаючи руку. — Я чекаю на мій ніж.

— Роззуйся, виконай усе, що я просив, і я його віддам. — спокійно відповів він.

— Що означає: «Я його віддам»? — гаркнула мачуха.

Тато дівчини хотів було відповісти, але неслухняний підліток перебила його.

— Заткни свою повію, і йдіть з нею в дупу зі своїми умовами!

Даша майже бігом піднялася сходами, залишаючи позаду замовклих дорослих. Пройшла коридором і посміхнулася, побачивши свої розмальовані графіті двері, які явно не вписувалися в дорогий світлий інтер'єр. Це, колись давно мама вирішила, що будинок буде таким світлим і яскравим. І двері спочатку були білими з не прозорою скляною вставкою. Але майже п'ять років тому, Даша, доведена до відчаю, коли мачуха сказала, що перефарбує її салатову кімнату в рожевий і привезе меблі для справжньої принцеси, купила червоні та чорні балончики з фарбою та наляпала її, спочатку на двері, а потім на меблі та стіни. Обвішала їх постерами з улюбленими рок-гуртами та готичними картинками, і вирішила поводитися так, як вона робить це й досі. Так дівчина поховала добру, маленьку, виховану та милу дівчинку Дашу, буквально за кілька днів перетворившись зовні на гота. Закрила свою душу на замок, завішалася грубістю та злістю від зовнішнього світу і стала, наче кактус із м'якою серцевиною, але безліччю голок зовні.

Дівчина увійшла до кімнати, увімкнула голосно рок на музичному центрі і з насолодою впала на велике ліжко з чорною постільною білизною. Вона заплющила очі і вирішила поміркувати над тим, якою буде її «сестра»: «Вона буде дурною. Так, такою дурною, що я буду тролити її щодня. До жаху дурною. А ще вона буде постійно носити милі дрібнички, і розпатланий пучок на голові. Мила, казкова і няшна просто до нудоти». У подібних роздумах час летів швидко і, коли Даша розплющила очі, зрозуміла, що минула вже майже година.

Вона кинулася швидко збирати речі в рюкзак та сумку. Поспішала вона, бо не хотіла нового скандалу. Правду кажучи, Даші дуже не подобалися сварки, але так як це було однією з її форм протесту, то розгорялися вони практично на рівному місці. Дівчина зібралася дійсно швидко, і їй нестерпно хотілося забрати з собою, якнайбільше речей, але вона розуміла, що всю кімнату не відвезеш, тому й обмежилася практично одним одягом і ноутбуком, а комп'ютер тато обіцяв привезти пізніше, якщо дівчина зможе там більше менш нормально уживатися.

На сходах вона знову зіткнулася зі своєю мачухою, де між ними сталася суперечка з не цензурною лайкою. Це стало однією з причин для того, щоб батько передумав віддавати Даші ніж. Уся історія скінчилася тим, що вона, висловивши все, що думає про батьків, показала їм середній палець, поклала речі в багажник і з втомленим і зіпсованим настроєм сіла в машину.

Єдиною людиною з ким дівчина ще жодного разу не сварилася з цього будинку, був Сергій, він уже дуже давно працював водієм у батька Даші і якимось чином ніколи не втручаався і не потрапляв під гарячу руку під час скандалів, тому Даша, сівши в машину практично відразу заспокоїлася. Білий Range Rover відвозив її на інший бік Крамлшира в один із спальних районів міста забудований сучасними двадцятичотирьохповерхівками. Дорога була не близька і дівчина просто дивилася у вікно на нічне місто, що сяяло яскравими вогнями, і з'ясувавши у тезки свого батька, що сидів за кермом, що їхати ще кілька годин, одягла навушники.

Дашу мучили невеселі думки. Батьки позбавлялися її не вперше, але тоді це були інтернат і взагалі психіатрична лікарня, а що тепер? Сім'я якихось далеких родичів, де вона сьома вода на киселі. Її вирішили відправити в нормальну сім'ю, щоб вона перевиховалася або її відправили в сім'ю з ще жахливішою обстановкою, щоб дівчину довели зовсім до крайності скандали, що не припиняються. Несподівано Даша зазначила для себе, що вони вже минули район з дорогими котеджами, де вона жила, стару частину міста і були на дорозі, яка закінчувалася роз'їздом вліво — занедбана глушина, де вона була кілька годин тому і праворуч — спальний район з новими двадцятичотириповерховими будинками.

В голові заміталася думка, що зараз Сергій поверне вліво, що все було обманом, вона опиниться в якійсь родині алкоголіків, адже не дарма дівчина ніколи нічого не чула про цих родичів, але машина плавно повернула праворуч і Даша шумно видихнула. Ще трохи попетлявши по району, позашляховик зупинився біля білого з помаранчевими смугами будинку.