8.

Вранці – контрастний душ і новий кітель. Яскраво-бузкового кольору. Ніжний білий бузок, тендітні конвалії та густо-фіолетові ельфійські квіти, назву яких Галя ніяк не могла запам’ятати. На цьому кітелі золотою ниткою були вишиті перші літери їхніх імен «Л» та «Г». Хоча про це знала тільки Галя. Для всіх інших – це лише її – Галина Лагідна.

Студія зустріла бурхливими оплесками всіх учасників кулінарного шоу «Битва на лопатках». Банери з зображенням кожного конкурсанта парили під стелею павільйону. Трибуни змагалися хто кого перекричить. Жан Турботина у білому кітелі з золотою вишивкою та своєю локшиноподібною чуприною походив на капітана далекого плавання, якого облизав кашалот. Якби міг.

– Шановне панство, ми раді вітати вас на суперкулінарному шоу усіх світів та народів «Битва на лопатках»! І сьогодні у нас найзапекліша боротьба! Бо на кону цілий мільйон золотих монет! Монет, які здійснять усі найсміливіші мрії! Тож сьогодні у фіналі: пан Отто Дармун’як! Пан Генрі Борщик! Пан Ромуальд Бальбур! Пан Вітюля Гризозуб! Та панна Галина Лагідна!

Галя думала, що павільйон не витримає галасу, вуха одразу ж заклало. Допоки невидимий чоловік не сказав:

– Увага! Якщо ви не вгамуєтесь, зйомку буде перенесено на завтра. Пожалійте гравців. Хто вам ще зробить шоу, як не вони?

Ґвалт вщух.

– Увага! Умови останнього туру, – Жан професійно витримав паузу. – Конкурсантам потрібно приготувати святкову вечерю, яка обов’язково повинна складатися з трьох страв: закуска, гаряче та десерт. Напої – на вибір конкурсанта. Час – шість годин. Так розпочнеться шоу!.. І-і-і… час пішов!

До холодильників кинувся один Вітюля. Решта стояла та міркувала над завданням. Галю почало лихоманити. Вона рішуче підійшла до бару, витягла з нього пляшку горілки й налила прямісінько у чашку – а що робити, коли забула випити зранку заспокійливе? – вона одним ковтком випила, з шумом втягнула повітря і видихнула. Трошки полегшало.

Чоловіки перезирнулися і собі плеснули горілки. Жан тінню ходив по майданчику.

– Як це? Чого це? Навіщо?

– Заспокійливе, – відповіла за всіх Галя і підморгнула.

Галя вже мудрувала біля холодильника. Їй дісталася качка, айва, порічки, огірки, помідори, горгонзола, баночка крем-сиру, яйця, пакет мікс-зелені. Вона схопила банку з желатином і відсипала собі скільки треба. Ще взяла три різні цибулини, шматок лосося, банку червоної ікри. Качку розібрала, частину відварила дуже швидко у нановарці. Десять хвилин і прозорий бульйон готовий. Варила його з ягідкою ялівцю, горошинами чорного та духмяного перцю і лавровим листочком.

Поки варився бульйон, вона вже збивала швейцарську меренгу. Відсадила п’ять колодязів меренги на пергамент і поставила в розігріту до дев’яноста градусів духовку. Режим верх-низ плюс конвекція. Зо дві години будуть готові.

З порічок зробила тонкий желатиновий лист. Порізала його на широкі смужки. Допоки маринувалося качине філе, зайнялася айвовим мусом. Кинула у пароварку айву й виставила таймер. Дзенькнула нановарка – бульйон готовий. Процідила бульйон крізь нано-прес, щоб зібрав мікрочастинки зайвого жиру та білку. Заграла тиха мелодія, яка сповістила, що продукт закопчено. Галя дістала величеньку грушу з портативної коптилки й підвісила на гачки відварені ніжки, увімкнула турборежим і подумки сама себе похвалила.

Орченя Вітюля – Господи, за що ти так ненавидиш орків, що батьки дають їм такі імена? – крутилося дзиґою по всьому майданчику. Чоловіки ще якось коментували і реагували на нього, а Галя удавала, що він – настирливий щур.

– Час плине, панове! – нагадав Жан. – До кінця залишилося пів години.

Коли Вітюля підскочив до Галіного столу, вона вже, висолопивши кінчик язика, робила десерт.

– Що тобі потрібно, – не повертаючи голови у його бік, спитала Галя.

– Та мені б перчику… Молотого… Не знайшов, – розвів руками Вітюля.

Галя простягла руку до аеротаці й намацала млинок з перцем.

– Дяка-дяка! – він відкрив млинок заторохтів їм, і коли Галя запідозрила щось лихе, було вже пізно.

Орченя вже зіпсувало крем-суп.

– Це тобі, потвора, за мого дядька Валеру! – Вітюня хіба що не лускався від гордощів. – Смерть Криголаму! – заволав він щосили так, що замовкли трибуни, спостерігаючи за подією. Лише дзижчали дрони, що носилися навколо Галі та орченяти.

Шеф-кухарка, барвумен та подавальниця Галя-Криголам на мить заклякла. Потім отямилася. Тряхнула за комір Вітюлю, той від несподіванки аж рота роззявив.

– Ах ти ж, малий гівнюк!

Комір залишився у Галіній руці. І тільки-но орченя хотіло дати драпака, як Галя вхопила його за капловухе вухо й коли воно знову заволало на всю студію від болю, одним махом влила йому в пельку пекельний суп-пюре.

– Та що ж це коїться!.. – заверещала мадам Мальва так, що у Галі заклало вуха. Мадам мчала до орченяти, бо той вилупив і без того витрішкуваті очі, з яких лилися сльози та хапав ротом повітря. Перець був у Галі знатний. Найпекельніший. Гномський. Сорту Сльоза Ґрунґні. Кароліна ріпер у порівнянні з ним був паприкою.

– Ой, забула попередити, що він трохи переперчений. Йогурту? – знущально спитала Галя і підморгнула.